У «міцненьких» пенсіонерів Глухівської ОТГ заберуть соцпрацівників
Економія повинна бути економною, навіть якщо для цього потрібно пройтися по найбільш вразливих категоріях населення.
Так, голова Глухівської громади Надія Вайло повідомила, що занадто багато грошей у місті йде на обслуговування людей, які й самі в змозі впоратися. Йдеться про соцдопомогу у вигляді соціального працівника, закріпленого за людиною, яка досягла певного віку і проживає без дітей. За словами Надії Олексіївни, є випадки, коли місцеві жителі пропонують сусідам свою фізичну допомогу в господарстві, у той час як самі знаходяться під супроводом соцпрацівника. З іншого боку, згідно із законом мають право.
Як розповів начальник Глухівського управління соцзахисту Руслан Павленко, усі до єдиного випадку юридично обгрунтовані, і у нас немає жодного «лівого» пенсіонера, який отримує цю соціальну допомогу. Надія Вайло ж із ним не згодна, аргументуючи свою думку тим, що крім теоретичного права є ще й практичне. Пенсіонер пенсіонеру – не рівня, і якщо мова йде про лежачу людину, то тут зрозуміло, нехай її обслуговує працівник із соцзабезу. Але коли на цю допомогу претендує чоловік або жінка, які цілком добре збереглися, тільки тому, що їм уже 65 років, – це неправильно.
Ні для кого не секрет, що таким чином безробітні місцеві мешканки працевлаштовуються – просто знаходять собі підопічного з числа односельчан, і все! В якості волаючого негативного прикладу голова Глухівської ОТГ навела Семенівську сільраду, в якій на три напівпорожніх зубожілих села – аж 63 «немічних» пенсіонера віком трохи більше 65 років. Староста с. Некрасове Надія Кебець виправдовується: «Так, згодна, серед них є такі міцненькі, як я! Але їм за законом дозволений соцпрацівник!». Однак чомусь у сусідній Білокопитівській сільраді (староста Олександр Мілка) на 5 сіл – усього лише 6 пенсіонерів мають обслуговуючий персонал. Кожну конкретну людину, за якою закріплений соціальний працівник, ретельно перевірять.
Як висловилася Надія Олексіївна, її хвилюють виплати з бюджету. І повинні вони йти не тим, кому теоретично належать, а тим, хто цього дійсно потребує. Тобто, якщо людина все життя вела здоровий спосіб життя і, досягнувши 65-річного віку, добре збереглася – бадьора, активна й «міцненька», то вона не отримає того, що їй належить за законом. І, навпаки, той, хто себе угробив із різних причин, цілком може розраховувати на державну допомогу в особі помічниці? Виходить, здоровим бути вже не модно?..