У Путивлі зберігаються фрагменти фарфорового іконостасу дивовижної краси
З ім`ям Андрія Михайловича Миклашевського пов’язані славні сторінки історії Волокитина ХІХ ст. Адже за його життя у звичайному українському селі, в провінції, розбудовано садибу, яку сумська дослідниця Л.К. Федевич назвала справжнім феноменом, а заснована ним фарфорова мануфактура стала унікальним явищем вітчизняної культури.
В асортименті виробів волокитинського виробництва значне місце займали предмети великих форм: обрамлення для ікон і дзеркал, свічники і двоярусні люстри, панікадила, канделябри, бра, церковні ставники, стільниці, обрамлення для камінів тощо.
Серед групи виробів архітектурно-декоративного плану особливе місце займав іконостас Покровської церкви с. Волокитина, який вражав і своїми розмірами, і майстерністю виконання. Іконостас був неймовірної краси, його дерев`яну каркасну основу оздобили витонченими деталями з фарфору, основні кольори яких – білий, золотий та синій – гармонійно поєднувалися. Яскрава білизна порцеляни, інтенсивність синього кольору, у поєднанні з пишним золотінням, наділяли цей шедевр, виконаний руками талановитих сільських майстрів, особливою декоративною виразністю.
В експозиції Путивльського краєзнавчого музею особливу увагу привертає ікона в фарфоровій рамі «Введення до храму Пресвятої Богородиці». Написана вона на дошці олійними фарбами. Іконна рама декорована синім підглазурним розписом, із позолотою і рельєфними завитками.
Зразки архітектурних деталей – фрагментів фарфорового іконостасу, що зберігаються у фондах Державного історико-культурного заповідника у м. Путивлі, дають лише певне уявлення про той розмах, з яким була оздоблена Волокитинська церква.
З фрагментів волокитинського іконостасу заповідника можна виділити окремі елементи декору – завитки, раковини, кути, які тоновано бузковим, синім та жовтим кольорами. Фарфорові Скрижалі Мойсея, що вінчали іконостас Волокитинського храму, мають вигляд двох заокруглених зверху плит із символічним зображенням десяти Божих заповідей. Одну із деталей виконано у вигляді масивної шишки, декорованої рельєфним листям жовтого, зеленого, синього кольорів. Усі фрагменти прикрашено позолотою.
Є в колекції заповідника і фрагменти панікадила з інтер’єру Волокитинського храму, облямовані рельєфним орнаментом із зображенням букетиків квітів, що складаються з троянд, ромашок та незабудок.
Мистецтво волокитинських майстрів і сьогодні дарує нам хвилини радісного натхнення, допомагає збагнути першоджерела нашої самобутньої культури. Фарфор села Волокитина став тією естетичною основою, на яку й надалі, впродовж ХІХ-ХХ століть, орієнтувалася фарфорова промисловість України.
