У Сумах обвинувачений у забрудненні земель медичними відходами пояснив, чому визнав свою провину
8 лютого 2022 року заступник директора ТОВ «Сумиполімербуд» Роман Прийма, повністю визнав у суді свою провину. Чоловіка обвинувачують у забрудненні земель Сумської міськради медичними відходами.
Суспільному вдалося поспілкуватися з обвинуваченим у кулуарах суду і розпитати чоловіка про мотиви його вчинку. Але Роман Прийма просить журналістів більше не ходити на судові засідання у цій справі:
– Ви можете на наступне (засідання – прим.ред.) не прийти і все? Щоби було всім спокійніше. Нащо будоражити цю тему? Ця тема давно закрита, винний покараний (показує на себе – прим.ред.). Я покараний. Не за свої, але ж я визнаю свою провину.
– Роман, вас знімають, ви розумієте? – попереджає обвинуваченого його адвокатка.
– Я розумію. Я ж кажу, я визнав свою провину, що ще?
– Чому ви вирішили визнати провину у цій справі?
– Щоби завершити якнайшвидше цю справу, бо вона всім уже дуже набридла. Але ж ви самі розумієте, що моєї провини тут немає. Лише щоби не будоражити цю тему, прийшлося визнати свою провину. Але ж не моя це провина.
– Ви протирічите самі собі: ви кажете, що провина не ваша, але провину визнали. Чому так?
– Недоліки усунуті, провини, як такої, там і не було. Те, що було, воно давно усунуте, за декілька тижнів. І взагалі не потрібно було роздмухувати цю тему: вона не варта того, щоби по неї навіть говорити. Тим більше забирати ваш час і всіх інших учасників.
– Тобто ви вважаєте, що спалювання медвідходів просто неба…
– Там спалювання такого не було. Ви ж знаєте, ваш колега був там на місці – там спалювання як такого не було. Там маленьке вогнище було, але не було такої глобальної проблеми, як пишуть екологи.
– А як так сталося?
– Так сталося, що зі Старого Села під тиском активістів, під тиском журналістів нам прийшлося вивезти звідти (відходи – прим.ред.), у нас не було іншого вибору. Під тиском активістів Старосільської громади нам довелось вивезти – от і все! Нас в такі рамки затисли, що ми нічого не могли зробити: або перекриваємо дорогу, або ви завтра вивозите. І ми почали вивозити.
– А в Старому Селі куди ви збиралися дівати ці відходи?
– Вони там сортувалися. Підприємство, на якому я працював, сортувало – ну, трохи незаконно, без ліцензії – воно сортувало медичні відходи. Сортувало, здавало на перероблювання в Харків, Київ та інші міста. Практично, господарська діяльність відбувалась. Але ж без ліцензії. Ось і вийшов такий нюанс, що без ліцензії ми не могли займатися цією діяльністю. Директор на цей час знаходиться за кордоном, я представляю інтереси фірми, тому так і вийшло, що я взяв на себе провину.
– Звідки ці медвідходи взялися? Звідки їх привезли?
– Я навіть не знаю, бо привозилися за домовленістю, не я займався домовленістю з постачальниками.
– Чим займалися саме ви?
– Контролював робочий процес: переборку, сортування. Моєю задачею було керівництво людьми, щоб вони правильно і якісно відбирали, я слідкував за якістю цієї продукції.
– Що ви сортували та куди відправляли?
– Моя задача була тільки керувати сортуванням. А відправка продукції – це без мене вирішувалося. Я чув, що відправляється в Київ, Харків, в інші міста, де є крупні переробники. Їм байдуже з якого матеріалу переробляти – чи це медвідходи чи щось інше. Бо вони переробляють при температурі 1200 градусів, там вбиваються всілякі мікроби, якщо вони колись там і були. Крупні переробники не бачать в цьому проблеми, що це медичні відходи чи якісь інші.
– А що ви відсортовували?
– Шприці, крапельниці і ще кілька позицій.
– У вас там батарейки також були.
– Ні, батарейки то не наші були. То якісь харків’яни чи то орендували, чи навіть не орендували, я не знаю. В Старому Селі, так?
– Так, в Старому Селі.
– Я ж кажу, батарейки – то не наше.
– А ваше що?
– Тільки медвідходи, іншої специфікації не було.
– Ви сортували тільки медичні відходи?
– Тільки медичні відходи.
– А які вимоги до сортування медичних відходів, ви знаєте? Для тих працівників, які займаються сортуванням.
– Для працівників так. Вони працювали в захисних халатах і рукавичках.
– В яких рукавичках?
– Ну, звичайні рукавички з ринку були, не спеціальні. Бо в спеціальних рукавичках цього не зробиш, бо незручно працювати.
– Куди вивезли відходи з вулиці Прикордонної, 1?
– З Прикордонної, 1 вони взагалі нікуди не поїхали. Там вони.
– Ця історія, за яку вас судять, вона сталася на Прикордонній, 1. Ви кажете, що зараз всі порушення усунуті – відповідно, ці відходи кудись поїхали. Де вони ділися?
– Ні, вони ще не поїхали. Вони в складах знаходяться, тобто не на земельних ділянках Сумської міської ради, а саме під дахом складу.
– А далі що з цими відходами?
– А далі є угода з київською утилізаційною компанією, яка обіцяє при фактичній оплаті до січня місяця наступного року вивезти це все. Але ж це вирішується питання фінансування, не тільки я це вирішую, бо я ж не маю таких коштів. Це інші люди, які були задіяні, які мають бажання найти ці кошти, вони шукають кошти для того, щоб сплатити утилізаційній фірмі і фірма вивезе це протягом двох тижнів. Але ж за наявності коштів.
– Яка фірма?
– Не пам’ятаю назву.
– А хто шукає кошти?
– Не можу сказати, хто саме шукає кошти, не можу навіть назвати їх спонсорами, але є люди, які небайдужі до цієї проблеми – вони шукають кошти. Я в тому числі шукаю. Як знайдуться кошти, звичайно, це до січня місяця вивеземо.
– Яка у вас зарплата?
– Не отримую зарплати.
– А як ви шукаєте кошти?
– По знайомим.
– Яка сума потрібна.
– Сума потрібна близько 3 млн грн.
– У вас є досвід знаходження такої суми?
– Досвіду немає, але ж шукаємо, не покладаючи рук.
Романа Прийму обвинувачують за статтею за ч. 2 ст. 239 Кримінального кодексу України. Санкція статті передбачає обмеження волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років або без такого.