У Сумах відбулась акція на підтримку військовополонених і зниклих безвісти
8 лютого у Сумах відбулась акція на підтримку військовополонених і безвісти зниклих воїнів. На площі Незалежності зібрались рідні та близькі захисників з різних громад області.
Артем з мамою Інною прийшли на акцію підтримки військовополонених та зниклих безвісти, аби нагадати про свого тата і чоловіка Віктора Кіша, який третій рік вважається зниклим безвісти: “Третій рік пошуку, зник чоловік у грудні 2022 на захисті міста Бахмут, зникла ціла група, і до сьогоднішнього дня їхня доля невідома. Там десять хлопців зникли, наразі ні про кого не відомо, де вони знаходяться, тобто про декого є відомості, але вони не підтверджені Червоним хрестом”.
Інна каже, син дуже сумує за татом: “Дитина ставить питання, де татко, він його дуже чекає, зробив плакат, вибрав фотографії й хоче, щоб тато повернувся додому. Я говорю, хоч і не знаю чи це правильно, що тато обов’язково повернеться, він тебе любить, ми його чекаємо, а ми тут, щоб тата у відпустку відпустили додому”.
Олександр Бусленко — батько військовополоненого Іллі Крячека розповідає, як його син потрапив у полон 9 грудня 2023 року: “Група з шести прикордонників йшли на виконання бойового завдання і натрапили на засідку ворожої ДРГ. Вони взяли їх у полон, зняли одежу, зняли особисті речі, і пішки попрямували через кордон не територію Курської області”.
“Його чекає маленька донечка Софіюшка. Він йшов на війну, їй було лише 8 місяців, а нещодавно їй виповнилось два рочки. Ми дуже його чекаємо, мама, дружина, вони щойно одружилися і, якщо він прийде, почує що ми молимось, щоб він знав”, — говорить мати військовополоненого.
Дар’я Крячек — дружина Іллі сама родом із Сіверськодонецька, з чоловіком познайомились у Полтаві, ділиться: “Дуже хотілося, щоб він знав, що ми його чекаємо, що я, як дружина його чекаю, бо напевно, дуже погані там думки. Не дивлячись на те, що їм там говорять, донечка чекає, яка в нас просто чудо. Дуже шкода, що він не бачить, як вона росте. Ми його любимо, колись він побачить це відео, Іллюша”.
На акцію приїхали рідні з різних громад області. Пані Ніна говорить, приїхала з Миропілля, у жінки в полоні двоє синів-прикордонників: “Рік і два місяці немає наших дітей. Вони у полоні, підтвердили, що вони в полоні. Коли їх обміняють, я не знаю, взагалі ніхто нічого не може сказати. Я не знаю, чекайте, чекайте, що чекати, скільки чекати. Може нам треба щось робить, може нам треба йти туди домовлятись”.
Сум’янка Людмила говорить, що її племінник Мартиненко Віталій перебуває в полоні 28 місяців: “Ми знаємо, що він аж в Алтаї, там кажуть, таке пекло, а вдома його чекає дружина, троє діток маленьких, найстаршому 10 років. Як нашому найменшому було 3 рочки, а зараз 6, то хіба він його впізнає. Як де хлопці військові живуть, він ж біжить і каже: “А не знаєте, де мій тато?”.
Нині сім’я Віталія евакуювалася з Білопілля у Суми, каже Людмила: “Коли попала ракета у город, діти кричали: “о боже ми гинемо, спасайте нас”. То їх вивезли, вони наразі живуть тут, батька чекають, адже що таке діти без батька”.
Інна Кіш говорить, що мета акції — об’єднатись усім рідним і нагадати владі про свою біду: “Ми можемо зараз щось придумати, скласти якусь заяву, звернутись до нашої адміністрації, адміністрація це бачить. Звертались до адміністрації, вона погодилась нам допомогти. Пообіцяли встановити стенд безвісти зниклих в місті Суми”.
“Звичайно, всі сподіваються, всім хочеться, навіть, якщо чийогось повертають сина чи батька ми й за тих задоволені, раді. Сподіваємось, що закінчиться війна”, — говорить тітка військовополоненого Людмила.
Після акції на майдані Незалежності колона вирушила до фонтану Садко, де рідні військовополонених привертали увагу до акції проїжджих в авто. За словами начальника сектору превентивної комунікації районного управління поліції Руслана Рідченка, в акції взяло участь понад 250 учасників.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ