Учень білопільської школи потрапив на білборди і обкладинки журналів Токіо, Парижа та Стокгольма
До публікації однокласники учня Білопільської ЗОШ І-ІІІ ст.№2 ім. С.М.Гордієнка навіть не здогадувалися, що їхній однокласник не просто напряму спілкується з відомими зірками й співаками, потрапив на обкладинку журналів, а й протягом літніх канікул випустив три колекції одягу з власним брендом, які успішно продав не лише на теренах України, а й за її межами. Покупцем був також відомий вітчизняний співак! Все це – завдяки роботі в Інстаграм та неймовірній вірі в себе. До вашої уваги – розмова зі, здавалося б, звичайним хлопцем, учнем Білопільської школи, який у свої 16 років досягнув неймовірних результатів. А от у чому – пропоную вам прочитати далі. Впевнена, ця розповідь змотивує кожного й переконає: головне – вірити в себе, і все неодмінно вийде, пише Білопілля.City.
Сьогодні, коли світ, як і технічний прогрес, не стоїть на місці, у наше життя все більше і більше входять такі нові поняття, як блогер, інстаблогер, Інстаграм, Твіттер, Ютуб, Фейсбук тощо. Та в той час, як для одних це не більше, ніж соцмережі для спілкування і перегляду смішних відео з котиками і собачками, для інших людей – це платформи для саморозвитку, вдосконалення та реалізації себе як індивідуальної особистості у тій чи іншій сфері.
Сьогодні я хочу познайомити вас із Богданом Нагорним. Окрім цікавої зовнішності, цей тінейджер, на відміну від більшості своїх однолітків, обрав досить цікавий й незвичайний спосіб самореалізації, а саме інстаблогінг (інстаблогер – людина, що є автором записів, зображень чи мультимедіа, що регулярно додаються в Інстаграм). У подальшому він спробував себе у фотомоделінгу (людина, якій подобається працювати з фотокамерою), а також у створенні власного бренду одягу. Та про це – згодом.
Як розповів Богдан, особисто він сприймає блогерів, як людей, котрі не соромляться демонструвати себе і своє життя такими, якими вони є. З усіма своїми недосконалостями й «тарганами».
– Я показую себе справжнього. Я такий, який є. Не більше, але й не менше, – зазначає юнак. – Я розумію, що всім подобатися не можу. Не всі зрозуміють, але я такий!
Вести свій блог в Інстаграмі Богдан розпочав ще 4 роки тому. Все починалося зі звичайних фотографій, без жодних підписів. Невдовзі, засумнівавшись у цікавості своїх дописів, покинув цю справу на кілька місяців. Та одного дня все ж вирішив зайти на свій акаунт (сторінка у соцмережі), і його здивуванню не було меж! Протягом року вже зібралося 5 тисяч підписників.
– Для мене це вже був своєрідний дзвіночок: потрібно йти далі, – говорить хлопець. – Через півроку стало вже 8 тисяч, потім 10. Я і досі не можу пояснити, чому я став цікавим такому колу читачів. Саме в цей час стало популярним блогерство, яким люди заробляли та жили. Тому мені це стало дуже цікаво, я вирішив подивитися й відчути, який же це все має вигляд зсередини. Відкривши інстаграми невідомих мені людей, побачивши кількість людей, підписаних на їх сторінки, я вирішив: а чому б мені не спробувати?! Тож невдовзі, окрім фото, я також почав писати пости на ті теми, які мене хвилювали, наприклад, спілкування з однолітками, друзями, а також як я намагаюся подолати свої проблеми. Просто кажучи, я розповідав про життя звичайного білопільського тінейджера з усіма його недосконалостями і радощами. Я розповідав про те, що «накипіло». Виявилося, що ті теми, які я порушував, близькі дуже багатьом підліткам. Так сталося, що мої пости знайшли відлуння у душах багатьох моїх однолітків із найрізноманітніших куточків України! Мої підписники почали ділитися своїми історіями, неприємностями, з якими вони стикаються щоденно.
Тим часом їх кількість із 10 буквально за місяць збільшилася до 11 тисяч. Тож саме тому Богдан вирішив не зупинятися (сьогодні підписників уже понад 23 тисячі).
– Розумієте, у моїй голові – дуже багато ідей і планів, – продовжує хлопець. – Тому через деякий час я вирішив повністю змінити формат. Великий поштовх до мого подальшого розвитку дала улюблена співачка Біллі Айліш. Я слідкував за її життям ще тоді, коли вона була нікому не відома. До речі, вперше вона «залила» свою пісню на SoundCloud і протягом місяця отримала неймовірну популярність. Набрала мільйонну аудиторію і саме це надихнуло мене найбільше. Я вирішив робити щось схоже, але вже у своєму ремеслі. Я не вмію співати, танцювати, з менене вийде ані фізик, ані хімік. Але я люблю фотографувати, розповідати людям про себе.
Як розповів нам Богдан, його завжди цікавили такі проекти, як «Супермодель по-українськи», слідкував за Аллою Костромичовою й за іншими українськими моделями. Завжди думав, що це неймовірно тяжкий труд, дуже кропітка праця, котра вимагає максимального зосередження, віддачі й сил. Моделінгом він займався рік. Почав, коли на нього підписався відомий співак із Нью-Йорка Релан і написав: «У тебе щось є у зовнішності. Мені вона подобається. Спробуй щось зробити з собою!». І тоді хлопець вирішив спробувати власні сили у моделінзі.
– У Сумах у мене є подруга Катя. Вона любить фотографувати, а головне – це дуже красиво! Ми вирішили зробити щось спільно. Як результат – захоплення мох підписників. Мені почали писати у директ (програма для відправки повідомлень одне одному користувачів Інстаграм) й казати, що це має класний вигляд і я повинен продовжувати, – розповідає Богдан.
Звісно, якщо є шанувальники, почали з’являтися і хейтери (хейтер – людина, яка живе в інтернеті та агресивно реагує на будь-яку інформацію, яку бачить).
– Особисто для мене вони як стріла, адже дають поштовх, аби я не зупинявся і далі продовжував свою справу. Якщо чесно, мені подобається, коли роблять зауваження, адже я не можу бачити себе зі сторони, а вони можуть. Але я зважаю лише на конструктив. Був випадок, який мені запам’ятався: кількість моїх підписників вже зросла до 18 тисяч, мені написала дівчина, котра розповіла, що їй дуже подобається слідкувати за мною та моєю творчістю, та її однокласники весь час пишуть про мене різну гидоту, і скинула мені скріншоти (скріншот – зображення, отримане комп’ютером, що зображує дійсно те, що бачить користувач на екрані монітора). Я не знав, як реагувати. Але все ж вирішив не зупинятися й не відступати від поставленої мети! Давно змирився, що ніхто не ідеальний, кожен має свої вади. Я не можу подобатися всім!
До речі, як розповів Богдан, однокласники не знають про його успіхи і він намагається їм про це не розказувати, адже не хоче, аби через популярність змінювалися думки. Стосунки, які були спочатку, для хлопця найважливіші. Перший журнал, котрий ним зацікавився, – «The Teen 2019», який видається у Токіо. Займаються тим, що з усього світу збирають світлини фотогенічних особистостей, моделей у колекцію. Якось один з редакторів журналу зв’язався з хлопцем і запропонував співпрацю. Для нього це був справжній шок.
– Я навіть не здогадувався, що це може статися зі мною. Вони запропонували мені зробити кілька фото в студії і надіслати до редакції, що я і зробив. Буквально через день вони повідомили, що вирішили помістити світлини на обкладинку. У мене була справжня істерика! Я не знав, як реагувати, та все ж вирішив не розказувати знайомим про цю подію. Зізнаюся: спочатку складно було спілкуватися, адже японської я не знаю, вони не знають української. Спілкувалися англійською. Журнал повинен вийти наприкінці вересня, і редактори пообіцяли надіслати мені примірник. Сьогодні я випробовую себе всюди. Чим надалі займатимусь, не знаю.
Це літо Богдан провів за тим, що розробляв власний бренд одягу. За цей час він уже випустив три колекції.
– Це було дуже складно, але я вирішив: чому ні? Якщо це вміє хтось робити, чому ж не зможу я? Перша колекція розлетілася за місяць. Коли нею вже зацікавилася більша кількість людей, я створив другу – «After party» й третю «Masterpіece» та вирішив на цьому завершити. Я це спробував. Це класно, та я вирішив все ж зробити наголос на моделінгу.
Свої колекції Богдан розповсюджував через Інстаграм, адже ця соцмережа стала єдиним способом вийти на весь світ! Покупці були із Франції, Чехії, Білорусі, дуже багато – з України. Та в Білопіллі хлопець тримав усе в таємниці, не хотів розголосу. Просто не хотів. Не було натхнення. Також величезним показником стало те, що до нього звернувся дуже відомий в Україні співак і придбав 2 футболки, але він наголошував на конфіденційності, тому він не назвав його прізвища. Загалом Богдан продав більше 260 моделей (всі три колекції).
– Я дякую людям, котрі мені допомагають, особливо Вікторії: вона завжди мене підтримує в усьому! Вона шукає мені клієнтів.
Цим літом його однокласники відпочивали, він – працював. І про це не жалкує. До створення кожної колекції підходив індивідуально, адже у свою роботу вклав частку душі і серця. Аби знайти натхнення, передивлявся різні мотивуючі фільми. Тут особисто мене вразило, що цей юнак не просто знає, його захоплюють такі перлини світового кінематографа, як «Сніданок у Тіффані» (1961 р.), цю стрічку, до речі, Богдан передивлявся мовою оригіналу, тобто англійською, «Міст у Терабітію» та найулюбленіший фільм Богдана – «До зустрічі з тобою» (саме цей фільм, як зазначив хлопець, дав найбільший поштовх у створенні колекції). Слухав улюблену співачку Біллі Айліш, для нього це – ідеал.
– Вона робить те, що не кожен зможе. Їй 17, сьогодні вона – одна з найвисокооплачуваних співачок за версією «Форбс». Вона – моя муза і надихає на творчість. Друга колекція для мене – найдорожча в емоційному плані, адже я у неї дуже багато всього заклав : емоції, переживання, душу!
В подальшому Богдан планує співпрацювати з різними блогерами, особливо з закордонним співаком Руелом. – Він дуже класний! Познайомилися та почали тісне спілкування з ним буквально місяць тому, і він пообіцяв, що, коли приїде в Україну, обов’язково відвідає Білопілля. Я мрію з ним побачитися і, можливо, ми почнемо робити цікавий спільний проект. Хоч би який шлях я в подальшому обрав, з України я нікуди не подінуся, вона – у моєму серці і завжди там залишатиметься! Окрім того, що Богдан опинився на обкладинці токійського журналу, сьогодні він також прикрашає окремі білборди Франції й Стокгольму. Як це сталося, продовжуємо далі.
– У мене є подруга, котра переїхала до Франції і працює у місцевому журналі редактором. Еля дізналася, що я співпрацюю з «The Teen 2019», і запропонувала спробувати роботу з їхнім видавництвом. Я спробував. Надіслав фото. Спочатку планувалося вставити фото у публікацію, але через деякий час Еля зателефонувала і з радістю повідомила, що мої світлини переглянули шеф-редактори, директор і затвердили їх на обкладинку. Для мене це було справжнє диво! Та вже наступного дня вона скинула мені координати Стокгольму і фото сітілайтів з моїм прізвищем. Я зрозумів, що потрапив ще й до журналу.
Чесно, я і сьогодні повністю не можу відійти від шоку. Коли згадую про це, на очі навертаються сльози і я не вірю, що це все відбувається зі мною. Я вдячний усім людям, котрі підтримують, а головне – вірять у мене.
– Як би ти міг змотивувати невпевнених у собі людей?
– Передусім я хотів би нагадати, що є чужа думка, а є ваша, особиста. Не потрібно залежати від чужих думок, ідей, сприйняття. Якщо ви мрієте творити – творіть. Не треба боятися, що щось не вийде. Всі ми вчимося на власних помилках. Для людей немає меж! Я ніколи не уявляв, що я, простий хлопець з Білопілля, зможу потрапити на білборди та обкладинки журналів Парижа, Стокгольма, Токіо. Що б я порадив? Головне – не боятися. Ми ніколи не знаємо, що з нами відбудеться сьогодні, завтра чи післязавтра. Я вважаю, якщо є мета, треба діяти! Чому ні? Якщо – ТАК!