Питання, порушене в електронній петиції, йдеться у відповіді на неї, важливе, але наразі сміттєпереробна галузь в Україні знаходиться на етапі становлення.

Законодавча та нормативна база не дозволяють заводам отримувати гроші за переробку сміття, тарифи на захоронення побутових відходів низькі, тарифи на переробку відсутні, населення не готове платити більше за утилізацію та й сума, яку економічно вигідно було б отримувати заводам за переробку відходів, зазвичай перевищує номінальну вартість захоронення. Раніше повноваження встановлювати тарифи на переробку сміття були у Національної комісії, що здійснює держрегулювання в сфері енергетики і комунальних послуг. Але НКРЕКУ могла встановлювати тарифи тільки тим, чию діяльність ліцензує, а переробка сміття до такого не належала. Нині навпаки: НКРЕКУ її ліцензує, але права встановлювати тариф не має.

Крім того, нині в Україні сміттєпереробні заводи є дорогими проектами, орієнтовна вартість будівництва сягає від 55 мільйонів євро. А їх окупність залежить знову ж таки від тарифів на переробку відходів, а також від коштів, які вони можуть виручити від продажу виготовленого альтернативного палива.

Тож потенційні інвестори поки вивчають загальні можливості вкладення коштів в українську сміттєпереробну систему та чекають законодавчих та нормативних змін, бо важливі питання є недоопрацьованими (відсутній механізм повернення інвестицій; необхідне залучення недержавних інвестицій та інших позабюджетних джерел фінансування у сферу поводження з відходами; створення відповідної законодавчої та нормативної бази для правового регулювання відносин щодо діяльності у сфері поводження з відходами; створення умов для реалізації роздільного збирання побутових відходів шляхом запровадження соціально-економічних механізмів, спрямованих на заохочення утворювачів цих відходів до їх роздільного збирання).

Поділитися в соціальних мережах