“Виліз заряджаючий і одразу стався сильний приліт поруч”: як екіпаж танку “Леопард-2А6” рятував Т-72
Екіпаж танка “Леопард-2А6” 21-ї окремої механізованої бригади ЗСУ виїхав на бойове завдання у дуеті з Т-72. Після виконання, останнього — підбили. Група лишилася на мінному полі під російськими обстрілами, але не покинула один одного. Військовослужбовці розповіли кореспондентам Суспільного, як вони врятувалися.
Про порятунок своїх побратимів на Т-72 екіпаж “Леопарда” говорить, як про буденність. Командир додає, що головне було вивезти танкістів і сам танк на свою територію, і вони це зробили.
“Була задача виїхати на територію ворога і там відпрацювати по укриттю. Ми працювали в парі з Т-72. Ми відпрацювали, вразили те що треба було і коли поверталися “тешка” їхала перед нами і її вразили, в неї попали, вона зупинилася, зупинилася десь в районі мінного поля“, — почав розповідь Захар.
“Бачимо підбиту “тешку” — у неї було влучання в моторний відсік. Ми об’їхали обережно, хотіли забрати хлопців, але вони не виходили, тож вирішили евакуювати сам танк. Тільки викинули трос — виліз заряджаючий, і одразу стався сильний приліт, зовсім поруч. Ми почали хвилюватися за побратимів: він упав, уламки полетіли прямо над ним. Потім вилізли інші хлопці, допомогли зачепити. Я дивлюся в камеру — коли стався приліт, їхній механік упав, але піднявся, шкутильгає, та, на щастя, живий“, — продовжив “Камікадзе”.
“Коли ми зупинилися, я відкрив люк, вискочив, щоб подати троси, коли я вийшов, до мене назустріч вийшов водій “тешки” ми з ним вдвох зачепили його. Біля нас був поряд прильот, мене не зачепило, а йому дісталося трохи зачепило ногу, він зайняв своє місце, я своє, поїхали далі, так би мовити”, — додав “Щука”.
“Ми зачепилися за один трос, хлопці з “тешки” залізли до себе і ми потягли їх через кордон, до нас додому вже. Але по дорозі ми натягли їх на ще одну міну, був підрив, щось було дуже сильне, і ми загорілися, у нас до речі мангал горів, але все одно, водій красунчик не здався і ми його дотягли у безпечну зону“, — розповів Захар.
“Почало одразу стягувати в правий біг, але ж там колія, якщо ти вийдеш, то можеш одразу підірватися. Боялися, щоб він мене не стягнув. В першому повороті він підірвався на міні, бо один трос, він, як хотів, так себе і вів, ми боялися, що могли його загубити, тому, що пил там був, у задню камеру бачив, як гармата туди-сюди теліпалася“, — продовжив “Камікадзе”.
“Коли ми намагалися відчепити танк, екіпаж “тешки” почав виходити, і раптом бачу — збоку летить FPV-дрон. Думаю: усе, тікати нікуди. Але він почав перевертатися й упав у землю. Хууух… З полегшенням кричу хлопцям: “Давайте до нас у машину!” Усі троє застрибнули — вчотирьох помістилися на моєму місці”, — сказав “Щука”, заряджаючий танку.
“Коли ми їх тягли, я ще казав, куди танк тягти, так у мене був перегрів двигуна, тобто критична температура 120, у мене стрілка лягла за 120. По приладах “Леопарду”, то вже капець. А ми ще загорілися, коли зупинилися, то хлопці гасили вогонь, я моторний відсік гасив“, — додав “Камікадзе”, водій.
“Вікінг” — навідник, родом з Рівненщини, каже, під час порятунку Т-72 він один з екіпажу, хто нічого не бачив, але, додає, дуже хвилювався за побратимів.
“Я навідник, я сиджу внизу, і мені нічого не видно, а коли під’їжджаємо до пункту, метрів 500 ми їдемо з пушкою назад. Щоб командир краще все бачив. І от коли ми під’їжджаємо до пункту, ми швиденько розвертаємось, бах, бах, бах, трохи відкотилися, розвернулися і я знову нічого не бачу. Це було літо, забивалися фільтри, плюс спека, він перегрівався, і майже 40 тонн ззаду тягли”, — пояснив “Вікінг”.
За подвиг із порятунку танка Т-72 всі члени екіпажу “Леопарда 2А6” нагороджені орденами “За мужність” III ступеня.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ