Медпункт у селі – це наше все. Це «швидка допомога», помножена на інститут серця разом з консиліумом педіатрів. Фельдшер є тим самим сімейним лікарем, який знає про кожного все, його номер телефону є у будь-якого дошкільника, старої баби і її дітей, які живуть десь у місті. Втім, все більше і більше сільських ФАПів і ФП залишаються без спеціалістів. Молоді фельдшери та медсестри навіть не приховують, що не хочуть їхати в село, щоб працювати за мізерну зарплату і з великим навантаженням. А держава не пропонує ніяких заохочень для сільського медика.

Уже декілька місяців, як нема фельдшера в Білокопитовому, жінка працевлаштувалась у Глухові. Зайняти вакантну посаду у селі навіть на півтори ставки поки нема бажаючих. Це хоч і недалеко від райцентру, та їздити ніхто не хоче.

– Зараз у нас два фельдшерські пункти, які обслуговують три населені пункти – Білокопитове, Заруцьке та Будівельне, залишились без медиків. Приміщення щодня відкриває молодший персонал, щоб люди могли хоча б ліки придбати. У нас на території є промислове підприємство – Заруцький вапняний завод, там постійно запиленість, загазованість, тому медик повинен бути завжди на місці. А де його взяти – не знаємо, – розповідає журналістам голова Білокопитівської сільської ради Олександр Милка.

Поки щосуботи в Білокопитове приїздить працівник з районного ЦПМСД. Але ж хвороби (чи то тиск, чи то серцевий напад, температура в дитини) не чекають суботи. Фізична присутність медика в селі – дуже часто питання життя і смерті. У прямому значенні.

На дефіцит медперсоналу страждають не лише ці села. Як повідомляє керівник районного ЦПМСД Олександр Тюльпа, сьогодні є 7 вільних посад фельдшерів. Особливо гостро проблема постала, коли держава відмінила обов’язкове відпрацювання студентів.

– Скажу чесно, в селі нестача кадрів назрівала давно, бо залишатись там працювати на довгі роки могли лише одиниці. Рятувало, що після медучилищ три роки студенти мали відпрацювати за направленням. З минулого року такої практики вже нема, а добровільно в село на мінімалку не піде ніхто, – коментує лікар.

Директор Глухівського медичного училища Ганна Коняєва говорить, що сьогодні багато випускників взагалі не розглядають варіант роботи в Україні.

– Наші студенти їдуть до Польщі, Норвегії та до інших країн, де спершу працевлаштовуються доглядальниками за старими людьми. Так, вони не використовують весь свій ресурс знань, який здобули під час навчання, але молодь приваблює зарплата. Це ненормально. Але ми ніяк не можемо вплинути на ситуацію, – говорить директор.

Менше ФАПів

Що стосується політики держави відносно медицини на селі взагалі, то вона, на жаль, украй зрозуміла: все йде лише до скорочення. Така медреформа. Справа в тому, що Порядком формування спроможних мереж надання первинної медичної допомоги передбачається можливість функціонування пунктів здоров’я лише в населених пунктах, у яких чисельність жителів складає не менше 750 осіб. Тільки такий заклад буде оплачуватись Національною службою здоров’я. При цьому ніхто не врахував, що в районах, на відміну від міста, щільність населення менша, а радіус обслуговуючих територій значно більший. Наприклад, у районі він становить 55 км. Тільки на Глухівщині 21 ФАП та ФП обслуговують населені пункти, де на сьогоднішній день проживає до 300 мешканців. То що, їх закрити? Усі двадцять?

На ці заклади вже зараз не вистачає коштів. Тимчасово дофінансування взяв на себе районний бюджет. За словами О. Тюльпи, утримання одного ФП в селі обходиться приблизно в 100 тис. грн на рік. Тобто, щоб виплачувати зарплату медперсоналу, в бюджеті слід відшукати додаткових 3 млн грн. Сьогодні вже 6 сільрад також долучились до співфінансування зарплат своїм медикам.

З цього приводу депутати Глухівського району в березні направляли звернення до Уряду, обласної ради і адміністрації, просили змінити принцип фінансування. Вони прогнозували і значну соціальну напругу, вказували на незадовільний стан доріг та відсутність маршрутів між селами. Говорили, що не можна позбавити громадян можливості своєчасно отримати медичну допомогу в невідкладних випадках.

Отримані відповіді не залишають надії на позитив. Мовляв, рішення про оптимізацію приймають виключно органи місцевої влади, можливо, щось зміниться після завершення процесу децентралізації. У той же час вказують, що в Глухівському районі з населенням 56 тисяч осіб (це місто і села) створено вже 3 центри первинної допомоги, два з яких не відповідають жодним вимогам по кількості громадян (рекомендовано створювати мінімум для 30 тисяч людей). Це Березівський на 5,1 тис. чоловік і районний на 13,6 тисяч. Відтак лише на утримання адмінперсоналу витрачається близько 3 млн грн на рік.

Чим закінчиться це утрамбування сільської медицини? Сподіваємось, не похоронним маршем…

Ольга Медвідь, nedelya.info

Поділитися в соціальних мережах