Випікав хліб та розвозив конотопчанам: історія 18-річного кондитера Євгенія Ковальова
Євгеній Ковальов – кондитер. Але з початку війни, вирішив допомагати людям з рідного Конотопа, випікав і розвозив їм хліб, а зароблені гроші перераховував на ЗСУ. Чому вирішив зайнятися цією справою та які плани на майбутнє у хлопця — далі у нашому матеріалі.
“Виїжджати з міста планів у мене зовсім не було, я вирішив залишатися до кінця у себе вдома і вирішив допомагати, чим зможу”, — розповідає Євгеній.
На цій світлині конотопчанину Євгенію Ковальову – 11 років. Він самостійно знайшов волонтерів та допомагав їм плести маскувальні сітки.
Зараз хлопцю – 18. Він навчається на технолога харчової продукції та розвиває себе у кондитерській справі. Коли ж почалася війна, згадує Євгеній, довелося швидко перевчитися на пекаря.
“Вирішив пекти бездріжджовий хліб, адже не було ні хліба в доступі в магазині, було мало борошна, його давали по ліміту, треба ж було відстоювати ті самі черги. Я виклав в Інстаграм, Фейсбук. Допоміг мені ще викласти брат пост. І люди почали писати, замовляти, репостити. Дякую людям, які створили сарафанне радіо. Вони мені також допомагали збирати кошти на борошно. Вчителі мої скидали, рідні, близькі, усі, чим могли, допомагали”, — розповідає Євгеній.
“Максимум хлібців у мене було 30 штук, це за день. Прокидався о 5 ранку, лягав спати о 21, 22. Увесь цей час пік”, — говорить хлопець.
Рецептів бездріжджового хліба Євгеній перепробував чимало. Зупинився на заквасці, борошні, воді та солі. Потрібний результат отримав із третьої спроби. Усі замовлення хлопець розвозив власними силами, адже на той момент у Конотопі було неспокійно. За один хлібець масою 600 г брав 25 гривень. Усі отримані кошти перераховував на армію. Привозив хліб і на блокпости військовим.
“Не вірили, що це я готував, вони казали: “Може то рідні та близькі?”, кажу: “Ні, то я готував”. Вони були дуже здивовані, і в той же час дуже раді, що їм принесли хлібець”, — ділиться Євгеній.
Випікав хліб Євгеній Ковальов до середини квітня. Підтримували та допомагали усім, чим могли мама і бабуся, а також – усі небайдужі. За цей час вдалося приготувати понад 200 буханок.”Адже вдома роботи не було, на працю ми не виходили. Сидиш вдома, чуєш постійно десь вибухи, а так ти печеш хліб, чимось займаєшся, відволікає дуже сильно”, — згадує Євгеній.
Тепер Євгеній уже повернувся до роботи – до місцевого кафе, де продовжує готувати десерти. Хлопець зізнається, зараз пече лише у вихідні через брак часу. Однак, надалі планує вдосконалюватися як пекар, та відкрити після перемоги власну кондитерську або кав’ярню.