Волонтерка із Сум Аліна Остапенко розповіла про евакуацію тварин через війну за кордон та підготовку притулку до зими
У Сумському товаристві захисту тварин під опікою волонтерів перебувають майже 300 собак. Як пережили початок повномасштабного наступу, евакуювали тварин за кордон та як готуються до зими, розповіла волонтерка Аліна Остапенко.
“Коли почалася війна, у притулку ми мали понад три сотні “хвостиків” різного віку, крупи для їх годування на приблизно 1,5 місяця і невідомість. А потім почалася блокада міста. Через постійні обстріли, собаки дуже нервували. Вони по-різному реагували на вибухи. Ті, яких не вдалося вивезти, і досі ховаються від гучних звуків”, – розповідає Аліна Остапенко.
За її словами, 75 тварин вдалося евакуювати до країн Європи: Польщі, Чехії, Словаччини.
“На щастя для наших тварин, до нас почали надходити пропозиції від закордонних волонтерів про евакуацію собак. Причому, забирали тварин різного віку і стану здоров`я. Був випадок, коли за твариною приїхав громадянин Америки. Він взяв щеня без щеплень і документів і майже місяць з ним перебував у Києві під вибухами, доки не були готові санітарно-дозвільні документи на вивіз тварини за кордон”.
Волонтерка говорить, найважливішим на той момент було нагодувати тих, хто залишився у притулку.
“Ви пам`ятаєте, як тоді підскочили ціни? Для нас було задорого купувати крупу для собак по 19 грн за кг. У аграріїв ми брали значно дешевше. Але виїхати було неможливо”, – каже Аліна. Додає, зв`язки із закордонними колегами залишалися, тому ми змогли протриматися.
“У притулок почали надходити нові тварини: когось знайшли покинутими, привозили з приватного сектору. Телефонували військові казали, що нам час перебазовуватися, а у нас тут на блокпості “дитячий садочок” із щенят чи кошенят. Були випадки, коли телефонували господарі вже із-за кордону і просили забрати із їхньої зачиненої квартири тварин. Скільки їх таких залишилося – страшно уявити”, – каже волонтерка.
Щодня до товариства надходять повідомлення про покинутих чи хворих тварин.
“Найважче із собаками породи алабай. Їх у нас сьогодні чотири. Це серйозні тварини, які обирають собі лише одного господаря, а інших людей – не підпускають. Приходили люди, які хотіли б їх забрати, але через таку особливість відмовлялися. Були випадки, коли тварин забирали в родини, але згодом вони самі якось поверталися. Це не тому, що до них погано ставилися. Просто вони нас вважають своєю родиною. Чим доросліша тварина, тим їй важче пристосовуватися до нових умов. І дуже складно собаці, яку вже одного дня зрадили, довіритися людині знову. Я хотіла, аби потенційні господарі про це пам’ятали”, — зазначає Аліна Остапенко.
Сьогодні Сумському товариству захисту тварин потрібні помічники. Зараз там четверо волонтерів, розповідає Аліна:
“Окрім організаційних питань, треба займатися буденними справами: вигулювати тварин, розносити їжу, мити миски. Крім того, ми активно готуємося до зими”.
У товаристві вже зробили утеплення для тварин та заготували сіно для настилів. Залишається питання із заготівлею кормів.
Аліна говорить, що є охочі забрати тварин додому. Але волонтери висувають певні вимоги:
“Не віддаємо тварин “на ланцюг”. Розумієте, ми багато сил та ресурсів вкладаємо у кожну тварину не для того, аби потім з неї знущалися. Ми хочемо, аби кожний собака знайшов свою родину, а люди, які його забирають, друга”.
Якщо хтось хоче допомогти тваринам із притулку, Аліна Остапенко радить переглянути сторінку Сумського товариства захисту тварин у соціальних мережах. Там є інформація про потреби та роботу притулку.
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ