“Ворог не чує, а пташка знімає все це”: як працюють розвідувальні безпілотники на Сумщині
Військовий Станіслав став оператором безпілотників з перших днів повномасштабної війни. Нині він штаб-сержант служби експлуатації літальних систем 117-тої окремої бригади ТРО.
“Розгортається ця система за 5 хвилин. До неї йде планшет, на якому ми бачимо всю місцевість. Знизу чудова камера. І пролітаючи над ворогом, ворог не чує, а вона знімає все це і потім так же тихенько повертається”, – пояснює про роботу розвідувального безпілотника військовослужбовець Станіслав.
За його словами, задача цієї “пташки” — виявляти позиції російських військових.
“Вона збирає дані завдяки своїй чудовій камері. Це радіус 30 кілометрів, а якщо брати 2D і 3D-графіку земної поверхні — це 25 кілометрів. Вона літає дві з половиною години і за цей час вона може знайти будь-якого російського військового, їх техніку і дати відповідні координати для наших Збройних Сил, які можуть потім її нищити. Це безшумна, її взагалі неможливо збити — експлуатація показує, що жодної ще не було збито”, – пояснює Станіслав.
Коштує такий безпілотник близько 150 тис. євро. На озброєнні 117-тої бригади ТРО з’явився завдяки закордонним партнерам з НАТО, розповідає Станіслав.
“Її основана вартість у тому, що ми можемо протидіяти супротивнику на нашому сумському напрямку, знати, де скупчення ворога, бути готовими до будь-яких дій з їхнього боку, щоб не було повторення лютого 2022-го року”, – каже військовослужбовець.
Також є інший безпілотник, він допомагав розвідці з перших днів повномасштабної війни.
“В управлінні два джойстики. Все, вам більше нічого не потрібно. Батарея, от зараз мені показує, що вистачить на 24 хвилини. Якщо ви несете якийсь подаруночок, то навантаження більше і батареї вистачає менше. Тому ось ця штука, якщо до неї щось підвісити, то 12-15 хвилин. Вона не повернеться”, – говорить Станіслав.
Подарували цей квадрокоптер бійцям сумські благодійники.
“Це одна з найпростіших “пташок”, але в перші дні війни, коли не було РЕБів, це все не глушилося, вона дуже добре знаходила техніку. Тоді сніг випав і по слідах можна було знайти багато чого цікавого. Знаходилось і тягнулося. Зараз вони, вже можна сказати, що не використовуються. Бо вони вже слабкі, легко збиваються. Можна сказати, що в цій війні — це вже музейний експонат”, – говорить військовий.
Стати оператором безпілотників можуть не всі, розповідає Станіслав.
“Зараз обирають хлопців, які своїми фізичними параметрами відповідають всім параметрам оператора БпЛА. Чому? Бо якщо виявили — то треба тікати. А ти тікаєш — в тебе броня, в тебе каска, в тебе ще якась станція може з батареями і ти це повинен винести. Так, коли ти будеш рятувати життя, ти можеш це й кинути… Але всі ж знають — потім це треба списувати (прим. авт. – сміється) і все таке… Тому хлопці намагаються все це винести. І тому, вишкіл іде дуже-дуже серйозний”, – пояснює Станіслав.
Про те, як змінились навички операторів БпЛА за понад півтора року повномасштабної війни, військовослужбовець каже: “Якщо раніше бувало так, що хлопці приїжджали на позицію, розвідники, і на позицію прилітало. Це було від того, що не вивчали, як правильно користуватись. Зараз знають, якою версією програми треба користуватись, де повинні ви самі знаходитись, чим літати, з якою прошивкою, як це все вимикати. Тобто, зараз це такі вже, можна сказати, технічні рекси”, – говорить військовослужбовець.
На початку повномасштабної війни Станіслав був оператором БпЛА. Нині він — штаб-сержант.
“На мені більше — це облік, їх введення в експлуатацію і забезпечення наших підрозділів цими “пташками”. Але для того, щоб це все робити, прийшлось на початку війни бути оператором. Я і літав, виявляв техніку, ми її забирали, ми її затрофеїли і передавали далі, на нуль, для наших хлопців, які несли вже службу на трофейній техніці”, – говорить чоловік.
Про важливість безпілотників у сучасній війні, військовослужбовець каже: “Вся розвідка, і ви знаєте, є дрони-камікадзе — вони зараз на полі бою вирішують набагато більше, ніж жива сила і техніка. Бо техніка — вона беззахисна, коли летить дрон-камікадзе, його збити неможливо, його виявити заздалегідь неможливо, але він наносить такий урон, який не наносить РПГ, чи “Джавеліни” чи щось інше. Є гарна приказка, що маленька радянська армія ніколи не переможе велику радянську армію. Тож, ми не повинні бути маленькою радянською армією. Ми повинні бути так, маленькою, але сучасною українською армією”.
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ