Як працююють аграрії Путивльщини під прицілом ворога
Дорога до села Козаче, де жив і працював фермер Сергій Маклаков, проходить від села Ревʼякине і до ще одного села Малушине вздовж кордону з рф – усього за 3 км. На Путивльщині їздити по такій дорозі на будь-якому транспорті – рівноцінно самогубству. Не краще і у 5-ти, і в 10-ти км від кордону.
Саме в таких небезпечних умовах сьогодні вимушені працювати аграрії нашого прикордонного краю: під загрозою обстрілів мінометами та артилерією – «Градами», «Торнадо-С» тощо… Під загрозою атак російських FPV-дронів продовжують збирати зерно комбайни. Техніка та люди ризикують щодня – на полях, які подекуди всіяні вибухонебезпечними предметами.
Сергій Маклаков, фермер з Путивльщини, працював і мешкав донедавна у селі Козаче, що за 3 км від кордону з Курською областю рф. Усе життя присвятив землі, обробляв близько 80 гектарів. Вирощував сою, пшеницю та інші культури. Навіть коли у 2023 році перші обстріли досягли його села, він продовжував виїжджати в поле. Вважав, поки земля родить – не можна її кидати. Бо якщо відмовитися від землі, вона заросте бур’янами. То хто ж годуватиме сім’ю та і країну?
Спустошена земля – зруйновані долі
Пан Сергій пригадує, як восени 2023 року поїхав працювати, але завадили обстріли:
– По нам росіяни випустили цілу касету «Градів» – близько 40 штук. Думаю, ціллю був вівчарник, де колись, ще при колгоспі, тримали вівці. Мабуть, росіяни вважали, що там якась наша техніка стоїть – тому і цілили по цих старих ангарах. Прилетіло по лісосмузі, по ріллі… 9 снарядів прийшлися у мене по полю, 3 із них – не розірвалися. Бачу, земля тоді здибилася і снаряд зробив тунель і вийшов назовні. Поставив навколо вирв гілки з червоними ганчірками – щоб попередити про вибухонебезпечні предмети. А самим довелося все одно якось далі працювати: обпахували вирви, обїжджали їх.
Але навіть оминати на важкій сільськогосподарській техніці нерозірвані снаряди було ризиковано. Тому фермер звернувся до військових по допомогу:
– Тоді стояв біля нас стрілецький батальйон, у якого були власні сапери. Тож вони допомогли нам вирішити проблему, методом підриву. Згодом ми відновили роботу.
Від хати залишилося згарище
Проте, у цьому році, навесні, не змогли розпочати роботу на полі – через загрозу життю та техніці.
– На кожній ділянці, на кожному полі моєму є воронки від вибухів, – каже Сергій Маклаков. – Біля моєї хати у селі Козаче є город, 3 сотки, там по центру теж воронка. Спочатку мінометна міна лягла у 3 м біля хвіртки мого будинку. Мінометом також побили техніку, що стояла надворі: пошкодило колеса, мотор та вікна трактора Т-150 та іншу. А саму хату згодом знищили дроном – від неї залишилося саме згарище.
“Робота вся там”, – каже пан Сергій. Біля кордону залишилася і пасіка, і техніка, і земля, які годували родину Маклакових.
Заміновані поля, постійні обстріли та небезпека з неба змушують аграріїв залишати господарства. Це не лише людські трагедії – це втрати для всієї економіки. Подібних історій на Путивльщині сьогодні десятки. Люди мусять розставатися із господарством, із сільськогосподарськими ділянками та зі свійськими тваринами, продаючи їх за безцінь.
І зараз на кордоні з Курщиною продовжуються активні бойові дії, тривають обстріли. Загрозу становлять, перш за все, дрони – їх росіяни наштампували безліч. І все це летить по сільгосптехніці та по цивільним автівкам – не лише по військовим.
– Зараз “кошмарять” FPV-дрони. На полі валялася “Гербера”… Мали її вже військові чи прикордонники прибрати.
Фермер каже, що росіяни бачать з розвіддронів, що цивільні – і все одно направляють смертоносні дрони:
– У жінки-сусідки влучили дроном у подвірʼя – вбили собаку. А потім вже спрямували ФПВ-дрон по моєму будинку. Після того ми поїхали евакуювати техніку, куди змогли подалі. Трактори (2 – ЮМЗ та 1 – Т-150) вдалося відновити. Також є сівалки, причепи та розкидувач добрив. Закупилися добрив та паливно-мастильних матеріалів для техніки та вирішили чекати весни 2025 року – сподівалися засівати поле 50 Га, що у 6 км від кордону.
На жаль, бойові дії та обстріли не вщухали – лише активізувалися. Почали “крити” дронами більший населений пункт неподалік – село Ревʼякине.
– Тоді навіть великі агровиробники ССК “Ярославна” та “Агротрейд”, що працювали на нашому прикордонні, відмовилися засівати там поля, – розповідає пан Сергій. – Отже, сьогодні жодного гектара колишнього колгоспу ім. Ілліча не засіяно.
– У 2022 році у мене були посіви озимої пшениці (її потім вдалося зібрати). Виїжджали на поле на свій страх і ризик, – каже фермер. – Знайшли комбайн у оренду дивом – прийшов на допомогу знайомий фермер з Нової Слободи Іван Білокопитов. Як і у 2023-му. Тоді росіяни почали обстрілювати “Градами”, мінометами, а потім додалися і FPV-дрони. У мене комбайнер та водії вантажівок відчайдушні! Працюємо якось на полі поблизу села, чуємо гучні вибухи. Водій питає: “Що це було?” “Обстріл Сімейкиного”, – кажу. Це село, що зовсім поряд. А він відповідає: “А-а, то це ж не по нам!..” І продовжує працювати. А довколо – обстріли бахають: і росіяни стріляють, і наші з посадки у відповідь…
Як працювати у таких умовах? Здається, для цивільної людини непосильно.
– А що робити? Продовжуємо працювати, хоча колінки підгинаються, – зізнається пан Сергій. – А нещодавно кажу напарнику: “Досить вже дьоргати Бога за бороду! Це добром не закінчиться”. Або самих прибʼють, думаю, або техніку розібʼють – чужу, до того ж! Свою – нічого, відновимо!
Виїхав із дружиною у травні, живе зі своєю родиною у Путивлі – саме у центрі міста, буває, побачиш його на прогулянці з малим онуком. Сини пана Сергія пішли боронити Україну, один служить у ЗСУ, другий – прикордонник. Попри все, сміливий фермер не втрачає оптимізму:
– Нічого, війна закінчиться, будемо пробувати починати спочатку. Хоча техніка є, землю збережемо!
Місцеві аграрії опинилися в надзвичайно складних умовах, де щоденна праця на землі поєднується з ризиком для життя. Проте, вони – опора у складні часи і зразок справжньої стійкості, на якій тримається країна.
Стійкість на межі: аграрії працюють під обстрілами
З якими викликами стикаються щоденно фермери та великий аграрний бізнес на Путивльщині, розповів голова Путивльської громади Костянтин Гаврильчук.
– Безпекова ситуація змінюється постійно, – каже він. – Якщо 3 роки у нас була порівняно тиша, то потім почалися обстріли та руйнування майна, будівель. Зокрема, у сільській місцевості, що у 5-10 км від кордону.
Оскільки наша громада – прикордонна, прифронтова, агробізнес працює з певними обмеженнями. Вони передбачені відповідно законодавства: 5-кілометрова зона від державного кордону взагалі не обробляється. Але є ділянки, на яких і в 10-кілометровій зоні небезпечно обробляти землю. Періодично, на жаль, вона зазнає обстрілів. Були випадки і пошкодження техніки. Працювати нелегко, тому і з боку місцевого самоврядування, і з боку Сумської обласної військової адміністрації, максимальне сприяння у проведенні роботі на полі. Проте, зараз заборонені всі сільгоспроботи у нічний час. Адже сьогодні ми бачимо багато дронових атак, тактика ворога змінюється. І ці атаки, відбуваються тепер не лише вночі, а і вдень. Тому, з огляду на безпекові ситуацію, у 20 км від кордону всі роботи погоджуються з місцевим самоврядуванням та з підрозділами ЗСУ – щоб вони могли орієнтуватися, яка техніка, де і в який час знаходиться. Щоб контролювати ситуацію на цій ділянці прикордоння. Крім того, військові можуть забезпечити безпеку доїзду техніки.
Раніше, до повномасштабної війни, аграрії працювали нерідко у нічний час. Наприклад, обприскування гербіцидами проводять саме вночі, або рано вранці, бо вдень воно заборонене. Крім того, фермери, які не встигали зорати чи обробити землю, працювали і вдень, і вночі.
– До речі, була спільна з правоохоронцями нарада, яку провів очільник області Олег Григоров – з питання пересування габаритної сільськогосподарської техніки. І він дав доручення, щоб було максимальне сприяння перетину такою технікою доріг державного і місцевого значення. Всі намагаються допомагати. Бо ми розуміємо, що через дії ворога аграріям важко, а через це несе збитки і громада.
Як пояснює міський голова, 5-кілометрова зона від кордону не обробляється, і Уряд передбачив податкові пільги для аграріїв – звільнити від сплати єдиного податку і орендної плати. Вони можуть звернутися із відповідною заявою, підкріпленою висновками ДСНС або управління при Міноборони, що ці землі забруднені вибухонебезпечними предметами. Є фермери і агропідприємства, які зверталися за отриманням пільг. Порядок наступний: звернення аграріїв передається до земельної комісії, яка розглядає справу, перевіряє достовірність інформації і передає на розгляд сесії міськради.
Такими пільгами вже скористався Сергій Маклаков. Фермер каже, що не знав, як би впорався без такої підтримки від держави. Адже зараз не працює, нічого не виробляє і не заробляє.
– Податки платимо, – каже Сергій Маклаков. – За рік маю виплатити від 30 тис. грн податку – хоча не працюю! Тож зараз вже платити нічим! Якщо у нас буде пільга і якщо прибрати Єдиний податок та військовий збір, то можемо протриматися ще сезон.
Нещодавно Кабінет міністрів України затвердив Порядок обстеження земельних ділянок, щодо яких ухвалено рішення про надання податкових пільг у зв’язку з їх визнанням непридатними для використання через потенційну загрозу їх забруднення вибухонебезпечними предметами. Про це повідомив постійний представник уряду у Верховній Раді України Тарас Мельничук.
«У громаді 3000 Га землі втрачено, збитки 3,5 млн»
Ці цифри – це лише сухий підрахунок і лише один бік трагедії, яку несе війна на нашу землю. Проте, маємо про них говорити, щоб оцінити масштаб шкоди навколишньому середовищу та економіці.
– В цілому у Путивльській громаді 45 тисяч гектарів всіх земель. До цієї площі входять пасовища, сіножаті та рілля, – уточнив Костянтин Гаврильчук. – Зокрема землі під ріллю – 28 542 Га, це і людські паї, і земля у комунальної власності громади (3815 Га).
Більше 3000 Га із всіх цих земель фактично втрачено – вздовж державного кордону. Орієнтовні збитки бюджету нашої громади, від несплати оренди та пайових склали орієнтовно 3 млн 445 тис. грн. І це, не враховуючи втрати мешканців – пайові кошти, які отримували люди за свою землю.
І судячи зі слів голови, це відчутні втрати, які не компенсуються:
– Держава розробила механізм компенсації, але ми її фактично не отримуємо. Розраховується наступним чином: до війни ми отримали 10 млн грн за оренду землі. У 2022 році аграріїв звільнили від сплати, тому громада того року отримала збитки. Коли пройшов стрес від початку повномасштабної війни, податкова почала надсилати відповідні листи, щоб гасили зобов’язання за 2022 рік. Але потім знов держава вводить пільги. Нашпа громада за цей час працювала і частину земель передала по аукціонах у оренду. Що виходить у результаті? Ми здаємо в оренду більше. І якщо у нас виходить така сума, як у 2021 році, то держава не компенсує втрачене – не вважає, що у нас збитки. Хоча ми мали б отримувати, грубо кажучи, 12,8 млн – а отримуємо усього 10 млн грн (як було до війни). Отже, механізм компенсації від держави в нашому випадку не працює.
Літня жінка виходила пішки з-під обстрілів
Все прикордоння Сумщини, Путивльська та Новослобідська громади зокрема, зараз під обстрілами різними видами озброєнь. Але тим, хто живе чи працює у 5-ти і 10-кілометровій зоні від кордону з рф дістається найбільше.
– В 10-кілометровій зоні від кордону ворог “працює” дронами на оптоволокні. Фактично наших населених пунктів Козаче, Мішутіно та Малушино вже не існує, – із сумом констатував Костянтин Гаврильчук. – Майже всі будівлі знищені. На початку вересня майже всіх людей із Мішутіного довелося евакуювати. Залишалася у селі жінка у поважному віці, але через обстріли та небезпеку ворожих дронів її не могли забрати волонтери. Тому їй довелося пішки виходити до найближчого с. Ревʼякиного, а нам – шукати броньований автомобіль для евакуації. На щастя, на допомогу стали наші рятувальники – вони забезпечили броньований транспорт ДСНС і вже зʼїздили та забрали її. Привезли бабусю до міської ради, торхи напоїли та нагодували та відправили на автобусному рейсі до Сум, де живуть родичі… Так само під вогнем селоі Ревʼякине, яке днями зазнало додаткових обстрілів. Деякі вулиці, на жаль, знищені. Проте, цивільні там ще перебувають. 10-кілометрова зона на нашому прикордонні під великим питанням по безпеці: я би сказав, пощастить, чи не пощастить обробити цю землю або прибрати врожай. Дрони на оптоволокні нерідко зависають на деревах, а ґрунт забруднений вибухонебезпечними предметами…
Така зброя ворога, як FPV-дрони та дрони на оптоволокні, стали одним із найнебезпечніших видів зброї на фронті та в прикордонних районах. Вона становить неабияку загрозу для комбайнерів та для іншої сільськогосподарської техніки, що виїжджає на поля. Для аграріїв це означає постійну небезпеку під час польових робіт – від засіву до збору врожаю. Трактор чи комбайн, який рухається на відкритій території, може стати мішенню.
Аграрний сектор – один зі стовпів, на яких тримається Путивльська громада. Кожен гектар, що лишається необробленим, означає втрату врожаю, бюджету й робочих місць. А для України в цілому забруднення та втрата землі через війну – це зменшення експорту, зниження валютних надходжень і посилення економічної нестабільності. Що там казати, у роботі наших хліборобів, фермерів, аграріїв зацікавлені всі ми! Тож нехай настане той час, коли і великі агропідприємства, і наша громада, і такі невеличкі фермерські господарства, як у Сергія Маклакова, нарешті повернуться працювати на свою любу, землю-годівницю. Адже ніхто не буде так її любити і плекати, як наші сміливі і працьовиті люди.
Тетяна Каушан, Путивльські відомості
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ