Виноградарство у прикордонні: як родина з села Самотоївка на Сумщині вирощує виноград
Подружжя з Самотоївки Краснопільської громади Олександр та Ірина Накалєй 30 років разом. 15 з них присвятили улюбленій справі – виноградарству. З часом їхній товар став упізнаваним на місцевому базарі. Іноді Ірина продає грона біля власного подвір’я, частіше в Краснопіллі чи передає постійним покупцям автобусом на Суми. Цьогоріч же врожаєм сім’я похвалитися не може.
В ефірі Українського радіо Суми подружжя поділилося секретами вирощування виноградного врожаю.
“У нас тут дачник займався виноградом і запросив мене подивитися, що можна займатися виноградарством і в нашій місцевості. Ми не вірили, бо ж ніколи не бачили. Ну і Іра запропонувала, мовляв, давай і ми спробуємо. Спершу ми взяли два кущі, як то кажуть – на пробу. Цей чоловік нам пояснив, що потрібно за ними доглядати, пасинкувати. І у нас вийшло.І доволі не непогано”, – розповів Олександр про початок свого шляху у виноградарстві.
Розпочинали з “дамського пальчика” і зовсім не задумувалися про продаж, бо садили для себе, – розповів чоловік. “Втім, з часом, люди почали потроху дізнаватися, що у нас є виноград. Спершу торгували біля двору. Так, як ми проживаємо поблизу дороги, то купували водії з проїжджих машин. Хоча спершу, коли Іра вирішила торгувати біля двору, мені було ніяково. Я вирішив, що це погана ідея. Було соромно”, – поділився Олександр.
“У перший день мені дуже сподобалося продавати виноград. Через те, що свого часу продавала на базарі, ніяковості не було. Розкупили ягоду досить швидко. А вже на другий, третій рік, коли люди дізналися, що ми продаємо виноград, я зробила стенд, на якому були світлини винограду”, – пригадує Ірина.
Під виноградом на сьогодні мають приблизно 10 соток, на яких росте 106 кущів. Впродовж усього часу якісь сорти саджали, якісь виводили. “Наприклад, пізні сорти не встигали у наших кліматичних умовах дозрівати, а тому ми їх замінили на більш ранні. Пам’ятаю, років п’ять – шість назад 4 червня був мороз -3°. Вночі прокинулася і побачила, що подвір’я біле. У дворі був 0°, а на городі, де виноград, завжди холодніше. То ми з чоловіком усю ніч бігали, як зайці. І поливали, укривали лозу, і вогнища палили, щоб димом її закутати. І нам таки вдалося врятувати тоді врожай”, – розповіла жінка.
Взимку подружжя прикриває та прикопує лозу у землю. “Перед цим на 80 % обрізаємо. Через те, що у нас двоплощинна шпалера, то формуємо по два пагони з кожного боку. Так менше навантаження. А вже десь наприкінці квітня розкриваємо лозу, витягуємо її з землі, підв’язуємо і чекаємо доки розпуститься. Як тільки з’являється до п’яти листочків, починаємо оприскувати. Для винограду небезпечні дві хвороби. Тому оприскування дуже важливе. Спершу одним препаратом, тижнів через два – другим. І так разів 10, а може й більше за сезон”, – розповів Олександр.
Найбільш кропіткою роботою чоловік вважає пасинкування: “Потрібно обірвати нові відростки, залишивши лише по два нових листочки. Не можна допустити заростання. А тому пасинкуємо кожен тиждень. Тобто робота біля лози постійна, майже цілодобова: полив, підживлення, обробіток, знищення бур’янів, пасинкування і т.д. Також обов’язково потрібно чеканити, або ж обрізати лозу, оскільки вона може сягати у висоту до 6 метрів”.
Олександр розповів, як правильно посадити виноград: “Викопується ямка 80×80 і вглибину також на 80 см. Спершу засипаємо набитою цеглою, потім насипаємо трішки піску. Пару відер перегною, невелику кількість попелу, піску, все це перемішуємо і засипаємо в ямку. З цих 80 см залишається десь сантиметрів 40. І тоді туди висаджуємо пагінчик лози. Один пагінчик певного сорту може коштувати і 400 і 500 грн. Може й значно більше”.
На сьогодні у родини близько 55 різних сортів винограду. Є рожевий, синій, зелений, маленький і довгий виноград.
“Ми виходимо сюди рано вранці, година п’ята – шоста ранку. В руках кава, перші промені сонця ледь торкаються землі, мускатний запах стелиться між лозами, а рука так і тягнеться до запашного грона за налитою ягодою. І це для нас рай. Найприємніше було, коли ми одного разу сіли за стіл тут між лозами, Саша обійняв мене і каже:”Іруся, подивися, яка у нас тут краса”. Ви знаєте – це аж до сліз. Душа аж тріпоче”, – поділилася Ірина.
Інших сортів додавати не планують, сказав Олександр: “Це досить важка робота. Хоча б з цим впоратися. Та й руки опустилися після цьогорічного неврожаю. А ще негода також псує виноград. От після граду, наприклад, потрібно оглянути кожне гроно і прибрати з нього побиті ягоди, адже вони почнуть гнити та зіпсують усе гроно. Не знаю, на скільки мене і мої нервів ще вистачить. У цьому році психонув і сказав, що виріжу усе під корінь. Скільки сил, коштів сюди вкладено. Минулого року був гарний, найкращий врожай за усі роки. Ми продали одну тонну винограду. А в цьому році й глянути немає на що. Втім, сподіваємося, що в наступному році врожай таки буде… головне, щоб не було війни”.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ