Як триває освітній процес у прифронтовій Сумщині?
Сумська область щодня потерпає від ворожих обстрілів. Через це населення прикордонних громад змушене виїжджати в більш безпечні райони й пристосовуватись до інших умов. Найважче – родинам з дітьми, особливо – шкільного віку. Про це – в матеріалі.
Школярі у цифрах
За даними директорки департаменту освіти та науки Сумської ОВА Вікторії Гробової, в новому навчальному році в Сумській області налічується приблизно 79 607 тисяч школярів, з яких 5083 – першокласники, що на 1306 менше, ніж було минулого року. Проте випускників цьогоріч більше аж на 18: кількість учнів 11 класів складає 5313.
Всі ці діти здобувають середню освіту в 293 закладах різної форми навчання: очної (16 закладів), дистанційної (54 заклади) та змішаної (223 заклади).
Внаслідок ворожих атак в області пошкоджено 122 освітніх заклади, зруйновано – 15.
Власні захисні споруди цивільного захисту мають 227 шкіл та 128 дитсадків. Ще 34 школи та 44 дошкільних установи у разі повітряних тривог користуються укриттями інших суб’єктів господарювання. У восьми закладах проводяться відновлювальні роботи.
Що стосується кадрового забезпечення, то воно на Сумщині дорівнює 99,3%: в освітньому процесі задіяно 9220 педпрацівників, а ще 61 посада відкрита.
Вигнали окупантів – впустили школярів
У Тростянці довелося реанімувати роботу навчальних закладів після вигнання окупантів. росіяни увійшли до міста в перші дні повномасштабного вторгнення. Оселялися в тому числі і в школах, перетворюючи їх на смітники, які потім потрібно було вигрібати.
Ми встигли відправити двох своїх онуків-школярів до Глухова якраз 24 лютого, а самі залишилися вдома, – розповідає пані Марина. – А вже за тиждень до нас увірвалися росіяни, просто зваливши хвіртку разом з парканом… Коли в кінці березня холодноярівці вигнали ворога з Тростянеччини і онуків вже можна було повертати додому, вони все одно не насмілилися сюди їхати – залишилися в глухівських родичів. Діти навчалися в своїй тростянецькій школі онлайн, бо важливо було зберегти зв’язок з Тростянцем, зі своїми вчителями та однокласниками. І лише коли в нашій школі відновилися очні уроки, онуки повернулися. Зараз навчаються повноцінно.
А от педагогиня пані Наталія, яка 24 лютого 2022 року прийшла на роботу і разом з колегами вивозила шкільні журнали та техніку, виїхала з Тростянця за першої ж можливості і більше додому не повернулася: вчителює дистанційно в сусідній громаді, в якій навчальний процес відбувається в режимі онлайн.
Заради дітей
Однак поки одні бояться повертатися додому, інші навпаки знаходять тут спокій та облаштовують сімейне гніздечко. Адже головний пріоритет – офлайн-школа. Так, наприклад, Тетяна Гордієнко разом з двома дітьми евакуювалася з Великої Писарівки до Тростянця ще в 2023 році.
Ми з чоловіком понад 10 років будували просторий будинок у Великій Писарівці, але так у ньому і не пожили, бо ворог вигнав з дому, – ділиться вона своєю історією. – І хоч на той момент обов’язкова евакуація у нас ще оголошена не була, я бачила, що моїм сину та доньці не на користь навчання вдома. Наші школа та дитсадочок працювали дистанційно. Тож, дізнавшись про те, що недалеко освітні заклади вже відкрили свої двері для діточок, ми виїхали туди. І жодного разу не пошкодували про це.
Ми тут вже два роки. Синочок Ілюшка ходить до другого класу. Якщо тривога, йдуть до сховища. А в донечки Даші, семикласниці, навчання в змішаній формі: два дні в школі, три – дистанційно.
У Тростянці стільки всього зроблено для дітей! Працюють гуртки, донька ходить до вокальної студії «Перлина» в Палац юнацтва і творчості. Постійно бере участь у різних заходах та концертах, відвідує гурток з лісництва.
Ілля – учасник майстер-класів в бібліотеці, займається арт – терапією. Тут є освітній центр «Коробка» і навіть простір для жінок і дітей!
Родина пані Тетяни – переселенці. Приймаюча сторона забезпечує її сину й доньці повноцінний розвиток, але й рідна Великописарівська не стоїть осторонь! Так, нещодавно Даша повернулася зі Всеукраїнського табору «Артек», в якому відпочивала та оздоровлювалася.
У героїчній Охтирці
10-річний Оріон обожнює науку, із задоволенням ходить до школи і отримує високі бали за високі знання з різних дисциплін. А у вільний від уроків час займається шахами та конструюванням. На день народження та інші свята просить дарувати йому набори для проведення експериментів та досліджень. Звісно ж, юний інтелектуал успішно навчатиметься при будь-якому форматі. Та за партою в школі – все одно краще! В закладі, де навчається Оріон, є надійне укриття. Але з урахуванням безпекової ситуації заняття відбуваються в змішано.
Що стосується громад Охтирщини, розташованих вглиб району, то там навчання очне, а дітей щодня підвозять до опорних закладів шкільними автобусами, ще й годують гарячими обідами!
Чим ближче до лінії зіткнення – тим важче
Навчання в 25-кілометровій зоні від кордону з росією дозволено виключно в дистанційному форматі. Серед громад, на території яких ось вже три з половиною роки триває онлайн-навчання – Великописарівська, Глухівська, Білопільська, Краснопільська, Юнаківська, Хотінська, Ворожбянська, Миропільська, Конотопська, Середино-Будська, Есманьська, Шалигинська.
В містах і селах, розташованих у безпосередній близькості до країни-агресорки, небезпечне саме проживання, адже туди дістає увесь арсенал ворожої зброї і обстріли не вщухають цілодобово. Окрім того, там часто відсутній мобільний зв’язок, інтернет та електроенергія.
Попри те, що в низці громад вже не перший рік триває обов’язкова евакуація родин з дітьми, неповнолітні хлопчики та дівчатка все ще там перебувають. Як розповів начальник служби у справах дітей Сумської ОДА Юрій Каліновський, з батьками цих дітей проводяться постійні бесіди – з наполяганням на негайному виїзді до відносно безпечних місць. «Але рішення все одно приймають батьки, і відривати від них синів та доньок силою ми не маємо права, – пояснює непросту ситуацію Юрій Васильович. – Буває, що навіть ті, хто вже виїжджали, знову поверталися назад. Тому ми проводимо рейди спільно з правоохоронцями».
Здебільшого на прифронтових територіях вже й шкіл немає – вони зруйновані та пошкоджені ворогом. Та попри те, що їх фізично не існує, навчання там все одно відбувається – дистанційно.
«Школа – це не просто стіни»
Так говорить начальниця відділу освіти Великописарівської селищної ради Зоя Драгун. Селище знаходиться за 4 км від кордону з росією. Під час війни в ліцеї ім. І. Середи будували укриття, однак учасникам освітнього процесу не судилося сісти тут за парти: 25 березня 2024 року ворог зруйнував навчальний заклад, скинувши на нього три авіабомби. Від школи, де навчалося 446 учнів, залишилися майже самі руїни.
Питання подальшої долі закладу не втрачає своєї актуальності й сьогодні. Кількість учнів у ліцеї стрімко скорочується – в новому навчальному році до першого класу пішло усього лише шестеро дітей.
Як зізнаються директори шкіл громади, зазвичай їхніх закладів тримаються ті родини, які евакуювалися до інших населених пунктів, але не працевлаштувалися, а для отримання виплат ВПО необхідна довідка щодо дистанційного навчання дитини. До того ж, «дистанційка» суттєво здешевшує вартість навчання школяра – не потрібно витрачатися на одяг, взуття, портфель, ланч-бокси з їжею тощо. На жаль, в умовах війни такий спосіб виживання – це порятунок для багатьох родин.
Як би там не було, а діти мають право на якісну освіту. Директорка Великописарівського ліцею Олена Сидорова, запевняє, що всі учні та педагоги освітнього закладу забезпечені безкоштовними гаджетами. Це допомога від благодійників та держави. Чи допомагають технічні подарунки добросовісно засвоювати шкільну програму? Співрозмовниця запевняє, що так. Оціночні похибки – це звичне явище при дистанційному навчанні, адже вчитель не може стовідсотково точно оцінити роботу дитини, знаходячись по той бік екрану.
З нею згоден і директор Ямненського ліцею Іван Воронко, який вважає, що навіть якщо учень хитрує і непомітно списує відповідь зі шпаргалки, все одно це йому принесе користь, адже з цієї списаної інформації він неодмінно щось та запам’ятає.
Директор оптимістично зазначає, що 76 учнів – це нормальна кількість для закладу, який він очолює. «Головне, що ця цифра – стабільна, – каже співрозмовник. – Минулоріч дітей було стільки ж, хоча вони протягом року мігрували туди-сюди. Для безперебійного навчального процесу всі учні та педагоги забезпечені гаджетами. Хто хоче – той навчається. Наші випускники добре здають національні мультимедійні тести, і це – головний показник роботи».
Освітні втрати
Вікторія Гробова зазначила, що для подолання освітніх втрат у прикордонних громадах Сумської області створені 42 постійні освітні центри, в яких педагоги займаються з дітьми. До того ж з метою розширення можливостей для офлайн-навчання у 2024 році в 9 школах Сумщини збудували укриття. Серед них – підземні школи.
Однією з перших реалізованих ініціатив стала підземна школа в Охтирській громаді, яку відкрили на початку 2025-го. Вона розрахована на 295 осіб. Основне фінансування – забезпечила держава, виділивши 29,4 млн грн, ще 1,6 млн – з бюджету громади.
За інформацією начальника Сумської ОВА Олега Григорова, до кінця року на Сумщині вже працюватимуть 11 таких захисних споруд. У них учні можуть навчатись навіть в умовах постійних загроз. У таких школах-укриттях є зонування на класи, зони відпочинку, вбиральні та їдальні тощо.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ