Як у Сумах працюють «помічники ветеранів»
Понад рік тому на Сумщині почав діяти експериментальний проєкт «Помічник ветерана». Його мета — аби спеціально навчені люди супроводжували ветеранів, демобілізованих та їхні родини в оформленні документів та адаптації до цивільного життя. Головний принцип проєкту «рівний – рівному». У комунальній установі Центр учасників бойових дій Сумської міської ради наразі працює два таких фахівці. Рімма Гречана та Оксана Нікітіна — дружини військовослужбовців. Чоловік пані Оксани вже демобілізований, чоловік Рімми — діючий військовий. Тож жінки як ніхто інший знають, з якими проблемами стикаються мобілізовані та їхні родини й під час служби, і після звільнення. Ми поспілкувалися з ними про те, з чим найчастіше до них звертаються, чому такі фахівці потрібні та що для них найважче у роботі.
Оксана Нікітіна працює на посаді фахівця із супроводу ветеранів, демобілізованих та їхніх родин із січня 2025 року. До цього кілька років була фахівцем у Департаменті соцзахисту, де також безпосередньо працювала з військовослужбовцями та їхніми рідними. Зараз на супроводі у неї 90 людей та сотні проведених консультацій з абсолютно різних питань.
«Я сама колись пройшла всі ці етапи. Коли мого чоловіка мобілізували, коли він повернувся. Тож, маючи досвід, розуміння законодавства та інші практичні знання, вирішила, що моє місце тут. Тож я за покликом прийшла», — ділиться пані Оксана.
Звертатися за допомогою до фахівців можуть учасники бойових дій, ветерани, демобілізовані, військовополонені та члени їхніх родин. А також сім’ї загиблих і зниклих безвісти.
Найважливіше завдання для неї, говорить пані Оксана, аби тим, хто до неї звертається — було легше. Легше адаптуватися, легше справитися з тим, що вони пережили та легше пройти усі бюрократичні процедури. Адже коли військовослужбовець на війні, він повністю відключається від цивільного життя і після звільнення, поранення чи навіть у відпустці — знову повернутися до нього — неабияк важко. З труднощами стикаються і рідні, які пережили втрату або чекають на повернення своїх близьких людей.
«Ми їх чуємо. І ми покроково пояснюємо, що за чим робити. В кожному індивідуального випадку — по-різному. У когось поранення і треба оформити лікування, реабілітацію. Хтось повернувся з полону. А у когось загинула рідна людина і треба оформити відповідні документи та посвідчення. Говоримо, куди і з чим їм іти», — говорить Оксана Нікітіна.
Отож, проблеми, із якими звертаються до фахівців — різнопланові. Часто люди взагалі не знають, які документи їм треба оформити та які виплати вони мають право отримувати. «Помічники» пояснюють людям, які права та можливості вони мають, допомагають впоратися із «дезорієнтацією» та організовують супровід.
Ще один важливий напрямок роботи — психологічна підтримка. Члени родини не завжди можуть вислухати й зрозуміти своїх рідних, які повернулися з війни. Тому вони часто замикаються і залишаються сам на сам зі своїми переживаннями.
«Кожен третій військовий приходить зі своєю історією, зі своїм горем. Він не тільки розповідає, він показує фото, відео. Він ділиться тим жахом, який йому довелось пережити. Коли бачать, що тут його можуть вислухати, без нарікань, без зайвих слів і емоцій — вони відкриваються, зникає бар’єр, який є між військовими та цивільними. Вони відчувають, що тут їх розуміють. Тобто дуже важливо в нашій роботі — знайти підхід до людини», — пояснює Оксана Нікітіна.
До фахівців звертаються і ті, хто після звільнення зі служби, хочуть знайти для себе нову професію: «Таких небагато. Бо більшість не бачать себе у цивільних професіях після війни. Але є такі, хто повернувся і готовий далі реалізовувати себе в новому житті. Ми всіляко сприяємо їхній зайнятості й професійній адаптації. Допомагаємо, роз’яснюємо, що є гранти на відкриття бізнесу, є ваучери на навчання. Можна пройти перекваліфікацію, можна здати на права».
Фахівчині говорять, після того, як проконсультували й допомогли, зв’язок із людьми не втрачається: «Знаєте, мені здається, це навіть важливіше, ніж сам супровід. Вони просто приходять або дзвонять і діляться тим, що у них вийшло, що вони встигли зробити, які документи зібрали. Діляться своїми планами. А я слухаю і далі направляю, підказую, що ще можна зробити. Хоч це може і не по протоколу, але оцей психологічний момент довіри, підтримка — дуже важливі».
Ще один напрямок роботи — допомогти налагодити зв’язок між родиною та людиною, що була на війні або в полоні. Через довгу відсутність військовослужбовці відсторонюються, а рідні з почуттям провини не можуть знайти вірний підхід. Для того, аби родина пройшла психологічну реабілітацію, їх відправляють на відпочинок у спеціальні заклади. Там з ними працюють фахівці та роблять все, аби люди у своїй родині не почували себе чужими.
Бажання бути дотичною до військовослужбовців та допомагати їм тим, чим може — у Рімми Гречаної з’явилося ще на початку повномасштабної війни. Зараз, коли її дитині майже три роки, жінка вирішила вийти з декретної відпустки та стати «помічником ветерана». Раніше досвіду роботи з військовослужбовцями не мала. Проте розуміє, чому вона тут потрібна — за два місяці роботи на її супроводі вже 30 людей.
«Україна в майбутньому буде країною ветеранів. І всі ми будемо дотичні до них, хочемо ми цього чи ні. Війна закінчиться, воїни повернуться і від того, як ми їх зустрінемо, як вони адаптуються після військової служби, залежить наше майбутнє і майбутнє наших дітей», — говорить Рімма.
Буває, що до «помічників ветеранів», звертаються з такими питаннями, які вони не можуть допомогти вирішити. У таких випадках просто перенаправляють до потрібних установ, але ніколи не відмовляють.
Найважче у роботі, діляться жінки, це відвідувати поховання та працювати із родинами загиблих. Для людей, що втратили рідних, також організовують супровід — допомагають оформити відповідні посвідчення та пільги.
«До поховань намагаємось ставитися як до робочого процесу, але емоційно все одно вони залишають відбиток. І потім треба працювати та спілкуватися з родинами загиблих. Це теж важко, бо ти розумієш, що ці люди відчувають зараз. Спокійно до цього ставитися не виходить. Все одно кожну історію пропускаєш через себе. Людина, яка знаходиться в стані проживання втрати, в горі, не завжди розуміє, що їй робити далі, що їй потрібно і часто вона до всіх ставиться недовірливо», — розповідає Рімма.
Аби «помічники ветеранів» не вигорали та могли якісно надавати допомогу, для них постійно проводять психологічні тренінги.
***
Станом на 1 червня, на обліку у місцевих органах з питань ветеранської політики Сумщини перебуває 20 989 захисників і захисниць та 4261 людина, яка має статус члена сім’ї загиблого або померлого захисника або ветерана, повідомили нам в обласній військовій адміністрації. Згідно з постановою Кабміну, один “помічник ветерана” може взяти під супровід не більше ніж 100 людей.
В області наразі передбачено 109 посад фахівців із супроводу ветеранів війни та демобілізованих. Зараз в регіоні на цих посадах працює 59 людей. Такі фахівці є у всіх громадах, окрім Комишанської сільської та Степанівської селищної. У Сумській громаді працює два “помічника ветерана”.
Кандидат на цю посаду має подати заяву в електронній формі на участь у конкурсі через інформаційний портал Е-ветеран.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ