Як вівчарка Нора підкорила глухівчан артистичністю і яскравим виступом
На нещодавньому розважальному виступі кінологів у Літньому парку вівчарка Нора оживила публіку, діти не приховували захоплених емоцій і з азартом спостерігали за кожним рухом чотирилапої артистки.
Так, дійсно, від цієї собаки неможливо відвести очей, вона досконала у кожному прояві: рухи граціозні та величні, погляд – спокійний, розумний і впевнений, а іронічний нахил голови набік викликає розчулення.
“Яка вона красуня та розумниця, а скільки часу їй необхідно приділяти – господареві варто віддати належне”, – на перебій твердили глядачі.
Тоді і виникло бажання поспілкуватися з господарем Нори, Андрієм Дерезюком, аби більше дізнатися про характер улюблениці і про те, скільки часу він приділяє її дресируванням.
До того ж, у новинах ми частіше читаємо про кричущі випадки жорстокого поводження з тваринами. Набагато рідше про господарів, які виховують собак та котиків як власних чад. Згадайте, як мріяв про чотирилапого товариша Малюк зі знаменитої казки шведської письменниці Астрід Ліндгрен! Подібне бажання знайоме Андрієві.
Любов до тварин з дитинства
Так ось, з малечку герой статті мріяв про німецьку вівчарку, яка стане для нього не тільки симпатичним компаньйоном для довгих прогулянок, але ще й справжнім другом. Але тоді, за часів активної перебудови, обзавестися “німцем” було непросто: заводчиків було вкрай мало і часто породні дані собаки залишали бажати кращого. Андрій, з властивою дитині наївністю, наполягав на своєму, просив маму роздобути цуценя. Так і не знайшовши вівчарку, старший брат Андрія приніс додому двірняжку, видавши за породистого сторожового собаку. Щоб виростити з малечи міцного охоронця хлопчина почав старанно відгодовувати “дворяніна”. Не доїдав обід, все смачне віддавав найкращому другові – хотів, щоб той скоріше підріс. Проте, пес зростав вшир, залишаючись при цьому коротконіжкою. Так, вірним і відданим, але без породних даних. Через деякий час у думці закралися сумніви, якими він вирішив поділитися з близькими. Мовляв, чому ж “вівчарка” не росте, незважаючи на всі старання? Тоді брат і розкрив усі карти, зізнавшись, що пішов на хитрість. Через багато років Андрій зізнається, що той життєвий епізод його чимало засмутив. Говорить, що пес ще довго служив вірою і правдою для родинного дому, але бажання виростити розумну вівчарку тільки зросло. Потім, вже в більш свідомому віці він обзавівся вихованцем змішаної породи – наполовину коллі, наполовину – східноєвропейська вівчарка. Волелюбний Джек виявився рідкісним ловеласом, якого час від часу манив широкий простір для більших маневрів. Щоразу він норовив зірватися з насиджених місць, але Андрію вдавалося розшукати друга, повернути додому. Щоправда, чергова вилазка Джека виявилася точкою неповернення до господаря. Пошуки блудного пса не привели до успіху. Пізніше Андрію сказали, що доглянутого та лощеного чотирилапого “прикрили” інші люди. Звичайно ж, ця історія залишила свій слід у душі героя. Тривалий час він не наважувався обзавестися собакою.
Довгоочікувана зустріч
І лише через двадцять років, обговоривши з дружиною всі тонкощі виховання нового члена сім’ї, Андрій твердо намірився взяти цуценя. Знайшов у Охтирці гарного заводчика і вирушив на зустріч із малюком. Попередньо було вирішено, що дівчинку назвуть Норою – запозиченим із кіношного епізоду ім’ям, яке запропонувала дружина Андрія. Півторамісячну дитину оточили любов’ю і турботою, адже вона була такою довгоочікуваною і в якомусь сенсі вистражданою… Те, як, смішно Нора носилася, скидаючи широкі лапи, ладність і збитість по бочках, чарівна мордочка, але головне – розумний і зовсім обеззброєний погляд … одним словом, це було кохання з першого погляду! Ніхто не сперечався, що вона буде улюбленицею сім’ї. І закрутилося нове, веселе життя. Систематичні вигули та навчання командам. Тут Андрій зазначає, що складність виховання не в характері собаки, а в необхідності чітко вчасно реагувати на поведінку вихованця. Вчасно твердо наголосити, вчасно сказати, вчасно почастувати та погладити. Друга складність – послідовність та включеність господаря на собаку. Тобто, це не коли йдеш красиво, а собака біля ноги, а гуляєш з нею активно – команди даєш, приймаєш роботу, стежиш за обстановкою. За його словами, саме «спілкуючись», а точніше, спостерігаючи за тваринами, ми інтуїтивно намагаємося зрозуміти їх без слів, цим розвиваємо свою спостережливість і чуттєвість, і в цьому і полягає позитивний ефект.
Артистка!
Повертаючись до виступу у літньому парку, юних глядачів підкорила вправність Нори, а саме чітке виконання команд слухняності. Здивувала гра слів. Перш ніж віддати команду “можна”, Андрій продемонстрував інтелектуальні здібності вівчарки. Він промовляв “МОЖ-жевельник, МО-локо, МО-лоток”. Так, коли Нора чула перший склад “МО”, вона готова була зірватися і помчатися за кинутою річчю, але вона смиренно вслухалася, очікуючи заповітного “МОЖНА” від господаря. Ця команда викликала найбільше захоплення у дітей, батьків та всіх присутніх.
Скориставшись нагодою, я питаю в Андрія, скільки часу довелося приділити викованню саме цієї команди. Він пояснює, що всі німецькі вівчарки відрізняються дуже розвиненим інтелектом. Вони дуже допитливі та розумні собаки, які мають врівноважений і збалансований характер. Каже, що Нора добре піддається навчанню, дуже віддана хазяїну та своїй родині. До речі, вона чітко розуміє різницю між сім’єю та господарем, який у її свідомості є чимось на зразок лідера зграї. Що стосується інших домашніх вихованців, то Нора чудово знаходить з ними спільну мову, будучи їм нянькою і одночасно надійним захисником.
Підводячи межу, Андрій запевняє, що ще не раз разом із улюбленицею порадують дітей виступами. До того ж, Нора справді любить публічність та світські заходи. Вона досить соціалізована, доброзичлива, без причини ворожості не відчуває. А ще неймовірно талановита, за що Андрій жартівливо називає її артисткою!
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ