Як живуть незрячі люди у Сумах

15 жовтня – Міжнародний день білої тростини. За словами голови ГО людей із порушеннями зору “Ініціативи Слобожанщини” Анатолія Сасси, проблеми із зором мають 1039 жителів Сумщини, 75% з них – тотально незрячі. Як це, жити навпомацки та чи є позитивні зміни в житті незрячих людей – у матеріалі Суспільного.

“Мені б нічого не допомогло, якби я не знала, як взагалі ходити з тростиною. Ось вона в мене і є – це моя помічниця”, – говорить координаторка ГО людей із порушеннями зору “Ініціативи Слобожанщини” Дарія Сасса.

Дарія Сасса з дитинства незряча. Жінка розповідає, що без провідника їй обійтися складно. Розбиті тротуари, сходи та зруйнований асфальт – перешкоди, з якими доводиться стикатися щоденно.

“Особливо у дощову погоду дуже складно, тому, що тростина потрапляє у якусь ямку, там, відповідно, калюжа. Це створює додаткові перешкоди й небезпеку. Також у нас проблема зі світлофорами (для людей з порушеннями зору – прим. ред.), їх лише чотири в місті. До речі, це з нашої ініціативи були облаштовані ще у 2017 році. Але, якби я не володіла навичками орієнтування в просторі, з допомогою білої тростини, то цього б я не могла зробити за жодних обставин”, – пояснює Дарія Сасса.

Через відсутність інфраструктури, люди із порушеннями зору нерідко вимушені кидати роботу, яку важко знайти, зазначає пані Дарія.

Незрячій людині взагалі важко працевлаштуватися. Попри те, що є вища освіта, диплом магістра, все одно з цим складно, бо існують стереотипи, з якими ми, до речі, намагаємось також боротися. Ми проводимо уроки толерантності для чиновників, міської та обласної влади проводили”, – говорить Дарія.

“Насамперед потрібна спеціальна освіта. Для людей з інвалідністю, для незрячих”, – додає голова ГО людей із порушеннями зору “Ініціативи Слобожанщини” Анатолій Сасса.

Пані Дарія працює бібліотекаркою і щодня їздить на роботу до інклюзивної бібліотеки.

“Я як працівник бібліотеки надаю інформаційні послуги. Також у нас юристи працюють, психологи, абсолютно різноманітна ведеться робота”, – пояснює Дарія.

Подружжя Сасси майже 16 років разом. Анатолій погано бачить, а Дарія повністю незряча. Аби допомагати людям із порушенням зору, у 2015 році створили громадську організацію.

“Ми переїхали з міста Краматорськ, хоча я сам сумчанин, дружина з Чернівецької області. Ми тут побачили таку ситуацію, що люди незрячі відстають від загальної картини в Україні”, – зазначає пан Анатолій.

“Наша організація входить до складу Всеукраїнського громадського об’єднання “Національна асамблея людей з інвалідністю” з 2018 року і завдяки їм ми можемо людям чимало допомогти, бо вони мають донорську підтримку. Ми через наших партнерів намагаємось вирішити індивідуальні запити – надання гуманітарної допомоги у вигляді продуктових наборів та гігієнічних засобів”, – зазначає Дарія Сасса.

За словами Анатолія Сасси, нині у громадській організації намагаються зробити місто для незрячих людей більш доступним. Знайомлять з новими технологіями та навчають користуватися ґаджетами, тут працює аудіобібліотека.

“У нас у бібліотеці понад 12 тисяч аудіокниг. Крім цього, ми створюємо з нашими партнерами різні додатки для ґаджетів саме для незрячих, для тотально незрячих людей. Це і додаток по транспорту. Також додаток, де будуть викладатися й аудіокниги. Різні новини про життя наших людей. Завдання нашої організації, перш за все, щоб людина відчувала себе повноцінним членом суспільства”, – говорить Анатолій Сасса.

“Ми намагаємося вселити людям віру, що все вони зможуть”, – каже Дарія Сасса.

Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ

Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ