Як змінилося життя Білопільської громади за три роки повномасштабного вторгнення
До початку повномасштабного вторгнення в Білопільській громаді жило близько 22 тисяч людей. У Білопіллі – 16 570 людей. Зараз у громаді лишається половина мешканців, а у місті — менше половини.
На територію Білопілля залітають російські безпілотники на оптоволокні. Останній випадок зафіксували 22 лютого, розповів міський голова Юрій Зарко. Тоді дрони скинули вибухівку, обійшлося без поранених та загиблих. Також постійні нічні атаки “шахедів” і скидання керованих авіабомб, останні місяці частіше по прикордонню – таке життя у громаді нині, через три роки від початку повномасштабної війни.
Центр міста Білопілля зазнавав атак російської армії кілька разів. У ніч на 11 червня 2023 року цю вулицю атакували кілька “шахедів”. Вони пошкодили будівлю пенсійного фонду, навчальний заклад, будинки довкола. Тоді тут була пожежа.
8 квітня 2024 року на цю вулицю російська армія скинула кілька КАБів – загинула жінка, ще кілька людей зазнали поранень.
На цій вулиці в Білопіллі розташовані магазини, кав’ярні та торговельний центр. Більшість його працівників, почувши сигнал сирени, тоді спустилися в укриття.
“Слава Богу, я зайшла, тут просто бейсболки валялися на підлозі…. Вікно – це в мене від “шахеда”… А “шахед” – це коли прилетіло в пенсійний фонд”, – згадує продавчиня Олена Сербіна.
Микола Штань працює охоронцем в торговельному центрі 10 років. Тоді, 10 місяців тому, чоловік під час атаки був на зміні й травмував руку.
“Моєї жінки двоюрідний брат завжди говорив: “Підождіть трішки, ми вас освободим”. Я питав: “Вов, від чого ви нас освобождаєте? Від життя?”, – говорить чоловік.
Сьогодні Микола знову на роботі, сюди він приїздить з Воронівки. Згадує, як працював торговельний центр до повномасштабної війни.
“Ці двері не встигали зачинятися, стільки було покупців, тут центр був насичений людьми. А зараз завдяки дєдушке Путіну все закінчилось. Ще ми відновлюємо, третій поверх в процесі”, – пояснює охоронець.
Торговельний центр частково відновив роботу в серпні 2024-го. Пані Наталія одна з продавчинь – підтверджує слова охоронця: відвідувачів стало мало.
“Я виїжджала на кілька місяців в Суми до дітей. А це повернулася назад. Страшно, але наче рідні стіни. Вдома краще”, – каже жінка.
“Переважна більшість підприємців зачинилися або виїхали в Суми, але для нас приємно, що наші білопільці намагаються в Сумах ходити скуплятися до білопільських підприємців, щоб підтримувати одне одного”, – зазначає міський голова Білопілля Юрій Зарко.
6 та 7 травня 2024 року Білопілля зазнало рекордної атаки – авіаудару КАБами та обстрілу “градами”. Пошкоджено магазин, приватні та багатоквартирні будинки, автомобілі цивільних мешканців.
З 9 шкіл, що працювали в Білопіллі до 2022 року, лишилося 4, говорить міський голова, навчання відбувається онлайн. Переважна більшість дітей виїхали, бо підлягають примусовій евакуації. Будівлі, що постраждали від російських атак, відновлюють або ж зносять. Місто стараються регулярно прибирати, ділиться Юрій Зарко.
“В громаді половина людей лишилася зараз, в місті – менше половини. Якщо раніше ми говорили, що 75% людей виїхали, то зараз відсотків 40 вже є. Основна частина людей, що жили в північній частині громади, переселилися в межах громади, тому чисельність не дуже змінилася. Але якщо брати умовно Рижівку: було 1000 людей, зараз 5 людей”, – пояснює Юрій Зарко.
14 березня минулого року до Білопілля з Рижівки приїхала пані Валентина з родиною. Згадує: зібралися за три години.
“Три корови, двох телят, 50 овечок – ми все покинули. Наступного дня нас в Білопіллі прихистили знайомі переночувати. Ми повернулися під обстрілами з чоловіком за коровами, одна була поранена, ми її так і не змогли вилікувати. Тоді вже тут в Білопіллі ми побачили свіжі осколки під копитами – були прильоти позаду нас”, – говорить Валентина Усікова.
Будинок жінки в Рижівці був в 160 метрах від кордону. Він згорів через тиждень після виїзду родини. Сімʼя втратила все майно. Не вдалося забрати навіть жодного фото, ділиться Валентина. Зараз вона очолює відділення Укрпошти в Білопіллі.
“Нам не дають ні сертифікати, ні “єВідновлення”, нічого немає. Поки не виїде слідчо-оперативна група і не складе акт руйнування, а вона туди не виїде, – не можемо подати на “єВідновлення”, – говорить жінка.
Серед людей, що лишаються в Білопіллі і не хочуть виїжджати – місцеві волонтери. До волонтерського центру, що діє під керівництвом Сергія Долуди, щодня приходять близько 10 людей. Дехто виконує роботу вдома. Пані Галина розповідає: могла б виїхати до Швейцарії, де живе її донька, але не може залишити своє місто.
“Мама, їдь”. Я принципово не їду, якщо ми всі потікаємо, то хто буде? Я тут як янгол-охоронець для багатьох: якщо ти не поїхала Галя, то все добре. Допомагаємо хлопцям всім, чого вони потребують. Продукти. Збираємо на ремонт машин, FPV/ Треба ремонт одягу – ремонтуємо, прапори, сітки – зимові, літні, осінні. Все, що їм треба, ми робимо”, – ззначає Галина Алєнтьєва.
17 липня 2023 року волонтерський центр зазнав втрат: під час обстрілу Білопілля російською армією загинула Тетяна Лєбєдєва, яка постійно тут працювала.
За три роки російська армія вбила в Білопільській громаді 25 цивільних мешканців. Регулярно ховають тут і захисників.
“Частина територій віднесена до зони активних бойових дій, припинено весь бізнес в цій частині. У місті зупинено бізнес, тому для нас найболючіше – втрата людей, коли люди їдуть і не можуть повернутися. Головна буде задача – зробити все можливе й неможливе, щоб люди поверталися. Головне – це робочі місця”, – каже міський голова Білопілля.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ