Який вигляд має центральна вулиця Білопілля після російських обстрілів
Наталя Калініченко – журналістка білопільської газети та інтернет-видання. Жінка мешкає у Білопіллі, веде блог у соцмережі, в якому розповідає про щоденне життя міста. Вона показала, яким став центр Білопілля після російських обстрілів.
“Це була наша улюблена для багатьох містян центральна вулиця, де були торгівельний центр «Вир», тут були кіоски, можна було все купити, забезпечити повністю, було кафе, Центр культури і дозвілля, на жаль сьогодні зачинений, бо дуже постраждав”, — розповідає Наталя Калініченко про життя у Білопіллі. Жінка мешкає у прикордонному місті, очолює місцеву газету, а також розповідає, як живе населений пункт в умовах війни. Вдень на центральній вулиці міста майже порожньо: більшість магазинів зачинені, людей – не видно.
“Дуже болить серце за те, що порожні будинки, закриті наші магазини, торговельні центри, люди фактично на вулицю не виходять, люди вибігли в магазин скупилися – і бігом додому”, — говорить жінка.
У квітні-травні 2024-го, говорить Наталя, населений пункт пережив найсильніші російські обстріли.
Додає: кілька разів боєприпаси влучали саме по центральній вулиці міста: “Якраз в центрі були обстріли «градами», були обстріли із ствольної артилерії, тут гинули люди, поранені, горіли машини. Сьогодні, з міркувань безпеки, багато людей виїхало і багато магазинів вже, на жаль, не можуть відновити роботу через те, що вони пошкоджені”.
Центр культури, РАЦС, капличка, кіоски, магазини – нині все це зачинене. Найнеобхідніші продукти купити можна, додає Наталя – завдяки місцевим бізнесам.
По магазину пані Ольги – єдиній продуктовій крамничці, що працює нині у центрі міста – російські боєприпаси влучали тричі. Підприємиця говорить: тримати бізнес у найбільш обстрілюваному районі міста – страшно, переїжджати ж – не планує. “А куди нам діватися. Ніхто нас не чекає. Тут наш дім, наше все. Ми його будували, робили. Стоїмо до останнього. Кришу лагодили, забили, все добре”, — розповіла жінка.
До обстрілів у магазині більш-менш звикли, на тривоги, говорить Ольга, реагують миттєво.
Електрика, вода та інтернет поки є, говорить Наталя. А от поштові відділення – зачинені, найближча пошта у Ворожбі.
Символом незламності Білопілля пані Наталя вважає сакуру (0153), що квітне на центральній вулиці. Біля дерева, згадує, після влучання російського боєприпасу горіла автівка – гілки та стовбур сакури були уражені вогнем.
“Але воно ціле, квітнуло в цьому році, все одно ми її рятували, бо дуже шкода було, що унікальні дерева теж постраждали. Ось все, що залишилось від нашої центральної вулиці, за статистикою, тут було найбільше прильотів, тому сьогодні люди з великою засторогою повертаються, з великою засторогою виходять на роботу, відкривають свої торговельні точки”, — говорить жінка.
За словами міського голови Білопілля, до початку повномасштабної війни в місті мешкало 16 з половиною тисяч людей. Заступник міського голови Володимир Відуєв 22 травня повідомив: в місті нині залишається близько шести тисяч мешканців.
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ