“Зараз на війні всі рівні” — захисниця Людмила Черниш із Сум розповіла про службу у війську
Вона з перших днів повномасштабної війни взяла власне авто і стала волонтерити. Спочатку організували харчування захисникам Сум, які облаштовували блокпости, а потім стала до лав 117 бригади територіальної оборони. Напередодні Дня захисників та захисниць Людмил Черниш розповіла про свій шлях до війська та які якості потрібні жінці-військовослужбовиці.
“Дуже був важливий моральний стан, у плані того, що я сиджу дома і нічого не роблю в цей час. Ми вже 26-го припинили заняття і мені хотілось чимось займатись, чимось допомагати людям. Я взяла автомобіль і поїхала волонтерити”, — згадує початок повномасштабної війни Людмила.
Тоді збирали продукти, аби годувати захисників на блокпостах. Спочатку оборонці грілися тільки гарячим чаєм, тож жінки вирішили організувати для них гаряче харчування.
Спершу готували на 200-300 людей, говорить жінка, згодом забезпечували до 900 порцій щоденно. “У нас перші супи були зварені з того, що було. Це була якась “Мівіна”, мабуть, із сосисками, замість м’яса. Потім за допомогою місцевих жителів, які приносили все, що вдома було, і навіть маленькі підприємства, птахофабрика забезпечували нас курятиною, яйцями, свининою. Люди навіть вирізали свою вдома худобу”, — розповіла вона.
Найперше, що згадує з тих днів – затрофеєний танк захисниками Сум: “Коли хлопці привезли свою першу здобич: танк, який пригнали від росіян і поставили його прямо з українським прапором біля нашого кафе. Переповнювала велика гордість за наших хлопців”.
До 24 лютого 2022 року Людмила працювала у Сумському коледжі харчової промисловості. Нині ж, говорить, колеги підтримують її вибір.
“Вони з гордістю ту новину підтримали, що я перейшла з коледжу і зараз у військовій частині, вони у захваті. Це і патріотичне виховання, і приклад для молоді, щодо своєї батьківщини”, — говорить Людмила.
Через кілька тижнів від початку повномасштабної війни Людмила стала до лав 117 бригади територіальної оборони. Нині вже не служить на кухні, займається документообігом підрозділу. У цьому, говорить, допомагає предмет, який викладала учням — “Основи стандартизації та сертифікації”.
Нині у її батальйоні від загальної кількості військовослужбовців — 5% жінок. Вона тут потрібна, каже Людмила: “Зараз на війні всі рівні, то жінки інколи беруть на себе такий тягар, що можуть виконувати навіть найскладніші завдання поруч із чоловіками”.
При цьому, жінка, яка вирішить долучитись до війська, на думку Людмили, повинна мати ряд навичок та переконань. “Це впевненість в собі, це елементарні навички з медицини, бо ми, жінки, повинні завжди змогти надати першу медичну допомогу і знову ж таки, морально-психологічний стан, який не дозволяє поникнути і не вірити в наше майбутнє. Вірити тільки в перемогу”, — говорить Людмила.
І додає, що перемога – це основне її бажання: “Це безпечне майбутнє наших дітей. Це їх освіта, це їх відпочинок. Те, щоб ми жили у вільній країні”.
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ