“Завдання – врятувати життя”: чоловік розповів про Олену “Лелеку”, що загинула на Сумському напрямку

Олена “Лелека” Єрьоменко вчила піхотинців тектичній медицині, була операторкою дронів. У вільний час евакуювала тварин з прикордоння Сумщини. Військовослужбовиця родом з Запоріжжя, там і знаходиться її могила. Про її шлях Суспільному розповів її чоловік Іван “Сфінкс”.

“Літо було, вдягли футболки, і при зустрічі звернули увагу, що навіть татуювання однакові — у неї лівої руки, а в мене правої — однакові. У своїй інтерпретації, але лиса кішка: їй подобалася, і мені подобалася”, — так офіцер батальйону 47 бригади Іван згадує про знайомство з Оленою, його коханою і посестрою.

Вони впродовж року розділяли бойову службу і стосунки, поки життя “Лелеки” не забрав російський FPV-дрон.

Вперше зустрілися на Покровському напрямку, коли Іван дістав поранення як піхотинець і тимчасово займався тиловою роботою.

“На одному виїзді вона везла хлопців на навчання з мед підготовки, і познайомились. Сталеву жінку побачив, хотів здобути перемогу над нею, при перших фразах з’ясувалося, що в нас однакові погляди, багато спільного”, — сказав Іван “Сфінкс”, чоловік Олени Єрьоменко.

Олена перейшла в підпорядкований Івану підрозділ. За “сталевою” маскою виявилася витончена, лагідна і емпатична людина, — розповідає Іван.

“М’яка, тендітна, легка чуттєва жінка. Якщо з нею бути відкритим і правдивим — то вона на одній хвилі з нами. Коли робиш одну справу, і співпадають погляди і рішення, то потім люди разом живуть”.

Олена народилася і жила в Запоріжжі. Працювала адміністраторкою в ресторані, до лав ЗСУ долучилася у вересні 2023 року.

Пройшла курси бойових медиків. Воювала на Запорізькому, Покровському, Сумському напрямках. У підрозділі про Олену відгукувалися виключно добре.

“Робота її полягала в наданні першої медичної допомоги, інструктажах і навчанні так меду піхоти і людей, які її оточували, бо в паузах між виходами були заняття на полігонах. Завдання — врятувати життя, довезти до стабпункту, де хірурги змогли б допомогти”.

Був у Олени ще один напрямок роботи. До повномасштабної війни жінка опікувалася безпритульними тваринами, лікувала їх і шукала домівки. Тварин, розповідає чоловік, “Лелека” любила з дитинства.

“Вдома у неї зараз проживають два кота і собака Максим. До цього були равлики, пітбулі, ворони, білки. Все, що навкруги водиться, — все вона виховувала”

У вільний час замість відпочинку Олена допомагала вивозити з зон бойових дій покинутих тварин. На кадрах нижче 26 березня 2025 року, Олена разом із харківськими волонтерами розповідає про евакуацію тварин із Миропілля.

“Дуже лягають КАБи, масивні обстріли. Нам сьогодні пощастило, бо була дощова погода, пташки ворожі не літають. Тому нам дуже пощастило”, — казала пані Олена у відео Суспільного Суми.

Молодший сержант, бойовий медик взводу безпілотних авіаційних комплексів у 47 окремій механізованій бригаді Олена Єрьоменко загинула 29 червня 2025 року на Сумському напрямку. Вона з побратимами їхала пікапом на ротацію пілотів.

“Вони їхали з дробовиками, завдання було збивати FPV. Зранку ми поговорили, і за 20 хв до виїзду, коли ми вимикаємо зв’язок написала: “ми поїхали”.

У доповіді Івану спочатку не сказали, хто саме загинув внаслідок влучання російського дрону. Потім чоловік про все дізнався і забрав тіло Олени.

У Олени залишився син Іван, який живе в Запоріжжі. На виконання її волі тіло жінки піддали кремації, а прах чоловік із сином розвіяли на острові Хортиця. Місце, де можна віддати шану військовослужбовиці — Макіївське кладовище в Запоріжжі.

“У неї був записник, вона і твори писала, і малювала, перша фраза в цьому щоденнику — “Я встигну зробити для всіх все, але не для себе”. На жаль, ця фраза отримала зміст”.

Сім’я Олени Єрьоменко створила петицію на сайті президента, аби Олені надали звання Героя України посмертно.

“Я зроблю все від мене залежне, щоб цьому жахіттю покласти край, щоб наші діти були живі, здорові і щасливі”, — сказала Олена Єрьоменко Суспільному Суми 26 березня 2025 року.

Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ

Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ