Завідувачка однієї з центральних аптек Глухова розповіла про роботу в період блокади міста
Тетяна Павлик – завідувачка однієї з аптек у Глухові, яка залишилася разом з колективом навіть тоді, коли місто опинилося в оточенні. Вона розповіла корпоративному виданню свою моторошну історію воєнного протистояння, яке без перебільшення можна вважати подвигом.
«24 лютого я прокинулась від телефонного дзвінка працівниці нічної зміни: «На околицях чутно вибухи, а на кордоні йдуть бої». Так почався мій перший день нового життя. Ми з трьома дівчатами вийшли на роботу і я зрозуміла, що паніка охоплює все більше людей, вони купують буквально все. Отримала звістку, що ми будемо в сірій зоні і доставку ліків чекати невідомо коли, бо хоч російські війська і не зайшли в наше місто, але були навколо. Було прийнято рішення продавати по одній пластинці медикаментів в руки, щоб уникнути повного спустошення аптечних полиць.
Навантаження було шаленим! Мені довелося брати вогонь на себе звідусіль: від нескінченних дзвінків містян та волонтерів, які просили про життєво необхідні ліки, до створення умов для безпечної роботи аптеки. Почали вимикати світло і аптека залишалася без охорони. Не працювала інкасаторська служба, ми самі носили виторг в банк, де стояли величезні черги людей переважно пенсійного віку.
Стало зрозуміло, що без надходження товару аптека не зможе виконувати свої функції. Знайшли людей, які погодидися доставити в Глухів ліки.
Водій Андрій Яблонський віз цей дорогоцінний товар через ворожі блокпости, розуміючи, що кожна мить може стати останньою. Коли мені зателефонували і повідомили, що він випадково заїхав під окупований Тростянець і я повинна молитись, щоб нічого не сталось, я була в ступорі. Але вищі сили врятували його, і Андрій доїхав живий. Ми з Яною – моєю вірною напарницею, зустріли його як героя…
Постійне фізичне і емоційне навантаження далося взнаки – у мене відняло ліву руку. Робота не відпускала і з крапельницею у руці я домовлялася про наступну доставку ліків. Покращення мого стану (а на це пішов майже місяць!) співпало з визволенням Сумщини. Ми потрохи поверталися до більш-менш нормального життя.
Той період підготував мене до нових випробувань і робота з генератором вже здавалась «квіточками». Ми звикли до того, що живемо у постійній небезпеці, але наша праця необхідна людям. Аптека бореться за здоров’я наших відвідувачів, а моя команда робить все, щоб цей бій завершився перемогою!»
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ