Лісівниця Піщанського лісництва Ярослава Сорока працює в лісі під час тривог та обстрілів, керує чоловічим колективом та організовує роботу під час лісових пожеж. Чому вона обрала для себе таку професію — розповіла Суспільному.

31-річна Ярослава Сорока – єдина жінка-ліснича у Піщанському лісництві, що поблизу Сум. Пов’язати життя з лісом, говорить вона, не було мрією – так склалося. У школі Ярослава бачила себе економісткою, зрештою вступила до харківського вищого навчального закладу на спеціальність “лісове господарство”.

“Любити ліс для мене — посадити, виростити, доглядати та оберігати. Взагалі, лісничий – це велика відповідальність, він відповідає за всіх. Лісничий об’їжджає всі ділянки, на яких працює”.

"В лісі я відпочиваю". Жінка-лісівниця розповіла про роботу у лісі

В університеті Ярослава зустріла майбутнього чоловіка, з ним і поїхала на Сумщину.

“Я була у магістратурі, при захисті диплома мені пропонували залишитися в аспірантурі, але так, як перед захистом диплома мені зробили пропозицію – я вирішила поїхати на Сумщину і працювати у лісовому господарстві”.

У місцевому агролісгоспі Ярослава працювала інженеркою, а у 2024-му – тимчасово очолила Піщанське лісництво: замість лісничого, який нині захищає країну. Керує Ярослава чоловічим колективом. Робота, говорить, починається о сьомій ранку – з планування дня.

“Робота лісничого – це насамперед організація, керівництво. Він контролює всі процеси. Ми збираємося з майстрами – це вивозка та приймання лісопродукції. Організовуємо виконання влітку лісокультурних робіт, а потім – охорона лісу від самовільних рубок”.

Роботи ж в лісництві тривають цілий рік. Навесні, серед іншого, сіють майбутні новорічні дерева – сосни.

“Коли вони досягнуть дворічного віку, ми їх висадимо у відкритий грунт”.

“Через п’ять років ми отримаємо такі красиві новорічні сосни. Багато людей вважають, що штучні ялинки кращі, але сосни новорічні – вони живі, вони більш екологічні, в подальшому їх можна переробити”.

Виїзди в ліс – один з найулюбленіших обов’язків, розповідає Ярослава. Найбільше виїздів припадає на осінь, бо це – пора відводів.

“Відводи – це коли ми відводимо ділянку, обробляємо матеріали, виписуємо лісорубні квитки. Може бути таке, що й кожного дня виїжджаємо, тому що об’єми в нашому лісництві дуже великі, майже 20 тисяч ліквіду ми вирубуємо в рік.”

За словами Ярослави, площа Піщанського лісництва – 8,5 тисяч гектарів. Майже вся його територія – прикордонна.

“У лісі немає укриттів, коли ми їдемо на відводи, коли працюють лісозаготівельні бригади, коли відбувається догляд за лісовими культурами – немає укриття. Кожного дня літають якісь снаряди, висять дрони, летять шахеди. Але з колективом ми нічого не боїмося”.

За словами жінки, війна вплинула на роботу лісництва та на сам ліс: звірів поменшало через російські обстріли та, як наслідок, лісові пожежі.

“Були пожежі, у нашому лісництві постраждало 12 гектар лісу, відновлювати потрібно буде понад 15-20 років. Коли кожний працівник лісництва їхав на пожежу – я за кожного хвилювалася. Зв’язку немає, немає під’їзду. Я визивала пожежні машини, заправляла модуль”.

Після кількох років роботи, пов’язаної із лісом, для Ярослави ця професія на все життя. Жінка мріє, щоб родинну традицію продовжив і її син.

Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ

Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ

Поділитися в соціальних мережах