“Живемо одним днем”. Мешканці прикордонної Білопільщини розповіли про російські обстріли
З 54 населених пунктів Білопільської громади понад 20 розташовані на кордоні з РФ. Майже щодня російські снаряди влучають у будинки, школи, церкви, вбивають та руйнують життя.
Одне з таких сіл — Іскрисківщина. Воно межує з російським Тьоткіно і постійно обстрілюється армійцями РФ.
Оксана Бихова працювала тут у школі 25 років. Після реорганізації навчального закладу перейшла до місцевої філії Білопільського професійного училища.
Розповідає, раніше багато молоді з Тьоткіного навчалися в їхньому ПТУ. Влітку 2022 року і школа, і училище потрапили під російські обстріли.
“Наскільки любила школу, яку виплекала, де я знала кожен куточок, де вкладено багато сил, здоров’я, бажання. В Іскрисківщині у місцевому училищі я майже виросла, бо там працювала моя мама. Від Іскрисківщини до кордону близько 2 кілометрів. Це дуже близько. Свого часу молодь села Тьоткіно пішки ходила на навчання. Дуже багато молоді навчалися”, — говорить Оксана Бихова, заступниця директора з навчально-виховної роботи Білопільського вищого професійного училища.
Того ж літа 2022-го вона разом із родиною переїхала в Білопілля. “Сьогодні там наші речі всі лишилися (в Іскрисківщині – ред.). Ми говоримо про це. У нашій родині так склалося, що ми намагаємось одне одного берегти, турбуватися. Ми говоримо про те, що разом. Ми всі живі, здорові”, — каже жінка та додає, що вдячна родині, яка надала житло в Білопіллі, та колективу училища за підтримку.
Пані Оксана зазначає, що багато її односельчан теж виїхали. Вулиця в Іскрисківщині, на якій вона раніше мешкала, розкидана по всій Сумщині.
Білопільське професійне училище, де тепер працює Оксана Бихова, також пошкоджене внаслідок російських обстрілів у березні 2023 року.
“Поруч школа, в яку було пряме потрапляння авіабомби. Руйнування, працівник загинув. У нас в корпусі 90 з чимось дверей і практично всі вікна (пошкоджені – ред.). У нас ще є відокремлене відділення в Хотіні. Те, що було в Іскрисківщині, – зрозуміло, там здорові руйнування. Ми переїжджаємо у Білопілля, повністю перевозимо матеріальну базу сюди. Прикидала бухгалтерія – 50 мільйонів (збитків через російські обстріли – ред.). Це Іскра, Білопілля, Хотінь”, — каже Юрій Христій, директор Білопільського вищого професійного училища.
Зараз тут відновлюють приміщення після пошкоджень, готуються до навчального року та чекають близько нових 250 учнів.
“Це наша “дорога життя”, як ми її називаємо. Це та дорога, якою раніше росіяни приїздили до нас купляти горілку, торти і цукерки. А тепер присилають нам звідти зовсім не ті подарунки. З оцього місця вже видно Росію”, — показує обстріляну у березні 2023 року вулицю головна редакторка місцевого видання Наталія Калініченко.
“Коли немає листя на деревах, ми бачимо їхній завод, вишку. Звідси по прямому десь 7 кілометрів. Це вулиця Олександра Олеся. І таким чином виглядає житловий квартал, де розташовані приватні помешкання людей. Це в ніч з 23 на 24 березня, коли було скинуто 8 авіаційних бомб. Подивіться, от розбита хата, але прополений квітник. Люди намагаються все одно жити”, — говорить Наталія Калініченко.
У червні 2023 року обстріли Білопілля стали інтенсивніші. У ніч на 11 червня російська армія атакувала центр міста чотирма “Шахедами”.
Тоді, зокрема, зруйнували приміщення їдальні місцевої гімназії.
Вона була однією з найкращих у громаді, говорить директорка гімназії Вікторія Цюпка: “До цього були вибухові хвилі, “прильоти” по території нашого закладу. Територія у нас велика, 3 Га, тому, у нас багато корпусів у закладі. Майже не залишилось цілих вікон у нас. Ми вже знаємо, де САУ, “Гради”. Розрізняємо, в яку частину прикордоння потрапляють снаряди. На жаль, ми навчилися цього після 24 лютого”.
За словами Вікторії Цюпки, приміщення їдальні відновити неможливо.
Через два дні після нічної атаки “Шахедами”, 13 червня, зі ствольної артилерії російські військові обстріляли дитячий будинок-інтернат. На момент обстрілу у приміщенні закладу знаходилися 128 вихованців та 6 працівників.
А 18 червня російська армія вбила 4-річного хлопчика та його батька. Це вже друга дитина в Білопіллі, яка загинула внаслідок війни Росії проти України. У листопаді 2022 року під час обстрілу помер 15-річний Богдан Дордик.
“Інколи бувають хвилини відчаю, коли вже втрачаєш оптимізм, руки опускаються. То думаєш, що є люди, яким набагато гірше. Я з перших днів дала собі таку обіцянку, що я наплачуся тоді, коли буде перемога”, — каже Оксана Бихова, заступниця директора з навчально-виховної роботи Білопільського вищого професійного училища.
“Живемо одним днем. Сьогодні нормально, завтра, дай Боже, теж буде. Усі люди на городах, посаджена картопля, буряк, морква, огірки. Усі працюють, вирощують. Вони зайняті”, — додає Юрій Приходько, вчитель історії Білопільського ліцею №2.
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ