Хто відповість за бридкі шкільні обіди?

  З нового року глухівські школи і дитсадки закуповують продукти через систему «Прозорро». Раніше більшість продуктів постачала ФОП «Гаврилова В.В.» Цього року тендери вигравали сумський «Мастерпродукт 2005», ТОВ «Сумська м’ясна компанія» та ін. Директори шкіл подають заявки, а система сама обирає тих постачальників, які запропонують найнижчу ціну.
За словами економіста відділу освіти Ганни Покаместової, що займається закупівлями для кількох шкіл, де нема своєї бухгалтерії, завдяки системі «Прозорро» вже вдалося непогано зекономити. Наприклад, яйце придбали за 1.80 грн, на відміну від 2.15 грн, що просили місцеві підприємці. Молоко відділ освіти купує по 16.12 грн за літр, рибу хек – 48 грн за кілограм, четвертину курячу – 25.72 грн, сир кисломолочний – 77 грн за кілограм, сир твердий – 128 грн. У відділі освіти запевняють, що якість гарантована, просто потрібно чітко прописувати вимоги до продукту, його характеристику, склад, ґатунок, за потреби навіть марку. Брати участь у розіграші можуть лише фірми, що мають пакет необхідних сертифікатів та дозволів.
Та ми ж дорослі люди і, на жаль, знаємо, як у нас купуються всі довідки і сертифікати, особливо, коли мова йде про сотні тисяч бюджетних грошей. Для прикладу, лише садок-ясла «Чебурашка» уклав договір з ФОП «Гаврилова В.В.» про купівлю курячих стегон майже на 38 тис. грн, «Ромашка» – риби на 26 тис. грн, «Світлячок» – курячих яєць на 20 тис. грн. А відділ освіти уклав договір з «Мастерпродукт 2005» на поставку м’яса на 130 тис. грн. І це лише мала частина усіх тендерів. Тільки з міського бюджету на харчування дітей у школах та садочках на 2017 рік виділили майже 3 млн грн. Поспілкувавшись із кількома працівниками харчоблоків, зрозуміли, що на практиці школи і садочки купують кота у мішку, бо оцінити, чи свіжий та добрий продукт, можна лише по факту. Тема ця виявилась настільки важкою, що говорити відкрито ніхто не хотів, всі чогось бояться.
– Деколи отримую рибу, то якщо її не зціджу та не викручу, як ганчірку, котлет не зліплю. Те ж і з курятиною, настільки її нашпиговують. Я зробила контрольне зважування: півтушки курки – 750 грам, після того, як її відварила, лишилося 367 грам, – розповіла кухар однієї з глухівських шкіл. – А мені ж треба за нормою кожній дитині м’яса дати на тарілку! Кажу як є: якість не покращилась через те «Прозорро».
В іншому закладі теж підтвердили скарги на низькопробну курятину. Комірник місцевого садочка розповіла, що вирішили закуповувати не четвертини, а курячі тушки. За її словами, стало краще. Звісно, однобоко судити про якість продуктів усіх постачальників не можна, адже, як і на базарі, буває кращий завіз, а буває гірший.
Кажуть, плюс системи – що новим фірмам надався шанс поборотись за ринок закупівель за бюджетні кошти, що це унеможливлює корупцію і відкати для чиновників, адже автоматично виграє той, хто запропонує нижчу ціну. Звучить красиво, та, як відомо, українські корупціонери знають тисячу і один спосіб, як чесно і законно обійти електронні закупівлі через «Прозорро» і продовжувати працювати з «правильними» фірмами.

Хто відповідальний?

То що, наші діти приречені їсти бридкі обіди? Невже ніхто не може боротись за якість котлети і борщу?
Контролює дитячі харчі новоспечена держпродспоживслужба. Але спонтанно прийти у їдальню й перевірити умови чи продукти вони не можуть. На такі «наїзди» зараз накладений мораторій. Є або планові, або позапланові перевірки, це уже коли станеться якась біда. У міському відділі освіти кажуть, що контроль покладено на того ж кухаря і директора школи.
– Якщо про це розповідає кухар, то значить його першого потрібно звільнити, – прокоментувала начальник відділу освіти Людмила Васянович. – Продукцію просто не потрібно приймати, а у разі, якщо проблема із постачальником не вирішується на місці, то звертатися у відділ освіти. Ми розірвемо договір. У нас були випадки минулого року, коли по документах все було добре, але по факту морожена риба виявилася неякісною. Ми повертали продукцію. Можливість відмовитися від недобросовісного постачальника є завжди. Наприклад, недавно довелося розірвати контракт з фірмою, що привозила молоко. Партнери почали підкидати продукт нижчого ґатунку, ніж було заявлено.
У школах кажуть, що це додаткова тяганина, знову тендер, «Прозорро», потрібно буде сидіти якийсь час без того ж молока. Та й яка, мовляв, відповідальність, коли постачальника з усіма документами призначила держава через тендер?
До речі, в селах проблема трохи інша: місцевий підприємець привозив продукти через день, а велика оптова компанія із сусіднього райцентру – раз на тиждень. Зате на гречці 50 копійок зекономили.
Нещодавно про якість харчування заговорили на державному рівні. Міністр соціальної політики Андрій Рева прямо заявив, що у проведенні тендерів на закупівлю дитячого харчування беруть участь структури, які не завжди мають на меті постачання якісної продукції. Оце відкриття зробив…
Є надія на батьків, які мають право обурюватись неякісними продуктами. Але батьки починають піднімати шум, як правило, коли станеться якась біда, отруєння чи ще щось. Громадські організації? У Глухові така форма самоорганізації громадян розвинута мало, та й здебільшого це або ветеранські або молодіжні рухи.

Що в тарілці?

А що думають самі діти про шкільні обіди? Вирішили без попередження поїхати в якусь школу і побачити, чим годують. У їдальні НВК №4 старшокласник Влад Михайленко їсть суп з консерви та перлову кашу з м’ясом, якого, правда, на тарілці і не видно. Хлопець порцію хвалить, та зізнається, що улюбленою стравою все ж є картопляне пюре з котлетою, але вони бувають нечасто.
Владові друзі кажуть, що в їдальню ходять із задоволенням, бо їсти хочеться, але не завжди страви смачні, мало м’яса, хотілось би соків. Утім, підлітки самі все розуміють: «Щоб були сардельки і смажена риба, треба ж і платити більше».
Батьки Влада за синові обіди платять по 9 грн. Для учнів початкових класів 7 гривень оплачує місто, і лише 2 – мама з татком. За такі гроші приготувати щось калорійне, якісне і смачне майже нереально. Щоб викрутитись і зекономити, директори просять батьків приносити овочі з дому.

Аліна Степанова, НЕДЕЛЯ