Журналіст із Ромен Сергій Панченко поїхав працювати у Польщу як звичайний український заробітчанин. Він описав свої спостереження під час зміни професії. Перше, про що розповів, — враження від знайомства з Польщею.

“Польща – це не щось таке, від чого віднімає мову, як тут все гарно і краще, ніж у нас. Так, тут живуть люди заможніше, ніж в Україні, але це не приклад для наслідування!

Почну з того, чому я поїхав до Польщі на заробітки? Відповідь у більшості українських заробітчан однотипна – бо треба були гроші. Так, у межах одного із медійних проектів України я був змушений спробувати хліба заробітчанина в Польші. Зараз я на заробітках, як і тисячі українців.

Перетнувши вперше кордон Польщі, спочатку таке відчуття, ніби ти в Україні, хіба що дороги кращі. А будинки і територія біля них така ж, як і в нас. Потім стає зрозуміло, що колись це була територія України, але після Другої Світової війни кордон неодноразово змінювався, тому багато українців стали поляками.

Але проїхавши далі, стає помітно, що ти вже зовсім у іншій країні. Майже ніде немає необроблених у бур’янах полів. І найцікавіше те, що проїжджаючи одну місцевість, бачиш, як тут вирощують сади, в іншому районі більше вирощують зернові культури, далі – полуницю, хтось займається теплицями, хтось вирощує кущі, а ще хтось має цілі ферми худоби – свиней, курей чи індиків! Що кидається в очі: велика кількість у людей техніки, тракторів і всього необхідного для того, щоб механізовано обробляти своє господарство.

Проїжджаєш і бачиш дуже багато лісів і садків біля автошляхів і всі обгороджені сітками і зразу думка: “От, якби в нас в Україні було так обгороджено, то ту сітку вже давно покрали б!”. Поляки мають у дворі по декілька машин, і ціни на авто в рази менші, ніж у нас. Але одразу помітно, де живуть поляки-господарі, — у добротних будинках, і все мають.