Яка кава найсмачніша? Рецепт сумського бариста з італійським досвідом
Біля озера Чеха, у спальному мікрорайоні Сум, на шляху перехожих стоїть яскраво-жовта автівка. У неї є ім’я – Piccolino, що в перекладі з італійської означає “маленький”. І хоча 33-річний Volkswagen Т3 з високим дахом складно назвати маленьким і за віком, і за розміром, це ім’я йому дійсно личить. Бо Piccolino – це міні-кав’ярня. А вирізняє її серед інших сумських кавабусів те, що каву тут готує бариста, який кілька років опановував цю професію в Італії.
Близнюки бувають різні
– Батьки мої з Хмельниччини, там і зараз є наші родичі. А я народився і виріс в Києві. Нас троє братів, один брат старший, другий – мій близнюк, – розповідає бариста Андрій Познанський. – Із братом-близнюком ми змалечку разом. У дитинстві найбільше любили разом ходити на греблю рибалити. І друзі в більшості в нас теж спільні. А от характери – різні. Якщо я себе вважаю більш комунікативним, відкритим до людей, то брат – навпаки. Він працює сервісним інженером в одній з київських IT компаній. Старший же працює в Італії на заводі Barilla, тож рідко бачимося. Сумую за ним, а він за нами.
– Як ти став баристою? З чого все почалося?
– В Італії проживала наша тітка. Вона нас запросила і ми всією сім’єю переїхали та спробували там влаштувати своє життя. Тож юність моя пройшла в Італії, під Неаполем. Із 16 років почав готувати італійцям каву. Перша моя робота була помічником баристи. Мив посуд та підлогу, а потім вже став підміняти бариста. Його звали також Andrea і він дечому мене навчив. Далі я потихеньку розвивався, був навіть адміністратором в італійській кав’ярні. Із тих пір і появилась у мене любов до кави.
«Дуже цікава штука»
– Хоча Італію дуже люблю і називаю її другою Батьківщиною, і дуже багато чому вона мене навчила. Але ностальгія – дуже цікава штука. Сильна… Спочатку повернулися наші батьки в Україну, а потім і я з братом-близнюком, через 7 років… Досить довго тоді адаптувався після Італії.
В Україні вражала кількість неввічливих людей в магазинах, і не тільки. Згадую, як купував розетку і хотів отримати консультацію у продавчині. Жіночка весь час розмовляла по побілці і сказала тільки: “Вибирайте самі, яку вам треба!” Я розвернувся і пішов. Це мені було дико.
Кава-«рішалово»
– Що найбільше запам’яталося з часів роботи баристою в Італії? Які враження?
– Найбільше запам’яталося, мабуть, те, що я мав багато друзів і зв’язків завдяки тому, що я – бариста. Мені часто робили знижки і подарунки, і без черги пускали, і гроші не брали. За каву можна було багато що порішати))
Про каву і кавові рекорди
– Андрію, які кавові напої ти готуєш?
– Готую класику на базі еспресо. Це коли з 7-7.5 грамів меленої кави при 9 атмосферах за 25-30 секунд виходить 25-30 мл готового напою.
А далі вже ристрето, макіато, капучино, лате, фрапе, фредо. Готую також Irish coffee – ірландську каву, яку теж сам люблю, але її готую в Києві, бо потрібна ліцензія на алкоголь.
– Пам’ятаєш найбільшу кількість чашок кави, яку зварив за день? І де це було?
– Рекорд був в Італії, майже 12кг кави за зміну, я вже не кажу про напої на базі espresso .
– Напевно, ти багато дуже різної кави перепробував. Розкажи про рідкісний кавовий напій зі свого досвіду?
– Якось мені подарували цікаву каву Cup of Excellence з Перу. Це було дуже круте зерно, із дуже високим балом. Подарував Володимир Задирака – людина, яка виховала чемпіонів в своїх кав’ярнях разом із Іваном Пеньорою, людина, яка дуже багато вкладає у розвиток кавової культури в Україні.
Їхні кав’ярні неодноразово визнавалися кращими за номінацією «Соль».
Довгий шлях «маленького» Piccolino
– Розкажи, нарешті, про твою кавову автівку. Як знайшов машину?
– Це моя давня мрія! Я впевнений, що повинен постійно розвиватися, відкривати для себе нові горизонти. Люблю автомобілі і люблю каву, тому це поєдналося. Якось в інтернеті побачив щось схоже, але хотів щось особливе, не таке, як у інших. Збирав інформацію та збирав кошти. Батьки також допомагали. Потім довго шукав автомобіль, тому що хотів саме такий: жовтий та з високим дахом, і саме Volkswagen T3. Це ж класика, легенда! Але на жаль у більш-менш нормальному стані, щоб був на ходу, дуже важко знайти. Зрештою відшукав його аж в Стрию. Він ще й мій ровесник – йому теж 33 роки)) Проїхав на ньому майже всю Україну, коли разом із моїм батьком переганяли його у Суми.
– А що найбільше подобається зараз у роботі?
– Авто стоїть у Сумах у спальному районі, біля озера Чеха. Часто мами з дітками заходять. І за українську мову часто кажуть: «Ой, який молодець!»)) Звичайно, звертають увагу на ретромобіль. Його полюбляють дітки. Дозволяю їм залазити в кабіну.
– У Сумах вам найчастіше яку каву замовляють?
– Капучіно або лате.
– Чому обрав Суми для життя та роботи? Зазвичай сумчани їдуть до Києва, а у тебе все сталося навпаки.
– По-перше, моя люба дружина з Сум! По-друге, мені справді подобається це місто. Тут немає такого хаосу, заторів, загазованості. Але Київ люблю за його постійний якийсь рух, кожного дня є щось цікаве.
По-третє, у Сумах ще не дуже розвинута кавова культура. Мені теж хочеться зробити свій внесок у розвиток цього міста. Хочеться навчити людей правильно пити якісну каву, яка до того ж готується з любов’ю і посмішкою)
Тому поки що живу на два міста. Але надіюся, що це тимчасово. Змушений їздити поки що на роботу і до Києва.
– А яку каву любить бариста Андрій?
– Бариста Андрій, у першу чергу, любить посмішки від клієнтів і від колег)). А так я люблю Арабіку свіжої обсмажки, але щоб кислинка не випирала, щоб вона була м’якою. Зараз я готую Gonduras Cauful, сорт Катурра Бурбон, у якому відчуваються нотки темного шоколаду та карамелі, і у неї низька кислотність, як я сам люблю.
– Що ти любиш окрім кави і роботи? Як проводите вільний час?
– Люблю бути зі своєю сім’єю. Люблю приділяти увагу своїм діткам. Люблю подорожувати. Мрію з дружиною і дітьми відправитися автомобілем у подорож, спочатку західною Україною, а згодом і Європою. Моє життєве кредо – треба завжди мріяти, а мрії мають таку особливість як здійснюватися!
sumy.today