Навіщо Сумам велика вчена Віра Мотречко?
Нещодавно велика науковиця і по сумісництву заступник сумського міського голови Віра Мотречко відзначила свій день народження. Вітали її у тому числі й колеги по науковій спільноті. От тільки чи можна вважати пані Мотречко вченим?
Якщо підходити формально – то у 2018 році вона захистила кандидатську дисертацію і здобула ступінь кандидата наук з державного управління (спеціальність – місцеве самоврядування).
А от якщо подивитися на тему дисертації – то у людей виникають цілком логічні запитання: А що так можна було?
Отже, тема дисертації великої науковиці Віри Мотречко звучить так: “Організація діяльності суб’єктів місцевого самоврядування щодо реалізації молодіжної політики”.
Прочитавши цю серйозну назву одразу виникає питання – а що, в місті Суми ця молодіжна політика так добре організована, що ми вже можемо писати по ній дисертації? У нас що там – якісь особливі здобутки, типу народжуваність кожного року зростає, а не спадає, чи може для наших спортсменів створені такі умови, що вони з Олімпійських ігор десятки медалей привозять? А може у місті фестивалі проводяться, на які з’їжджається молодь з усього світу (ну хоча б із України)?
Та ні, всього цього у Сумах точно не має. Більш того, навіть на рівні України місто займає далеко не лідируючі позиції. І от чиновниця, діяльність якої ми точно не можемо назвати визначною, пише дисертацію у якій намагається вчити інших як працювати із молоддю! Ну хіба це не абсурд? Це тоді наш мер взагалі має бути Професором, а то і Академіком (а може ми просто всього не знаємо і скоро Олександр Миколайович нас ще приємно здивує, наприклад, дисертацією, на тему: “Як списати щойно покладену нову плитку, бо на тому місці відбувся прорив водогону” або “Спочатку робимо ремонт, а потім вигадуємо навіщо нам ця будівля потрібна, на прикладі “Романтики””).
Повертаючись до дисертації вченої Мотречко – кому ця праця згодилася для роботи? Яка громада нею скористалася і показала першокласні результати? Чому сама заступник мера Мотречко не скористалася своєю науковою працею і не зробила місто Суми кращим хоча б в Україні хоча б по молодіжній політиці?
І ці питання – не просто невдоволена реакція звичайного сумчанина. Це реакція платника податків із яких у тому числі фінансуються такі “науковці” та їх “наукові керівники”. Вони отримують стипендії, зарплати і премії, а на виході держава отримує нікому не потрібну писанину. Хіба так має бути, хіба така наука потрібна воюючій країні?
А може краще фінансувати вчених, які розроблять новий сплав для бронежилетів чи сучасну протиракетну чи антидронову оборону? Може у ці напрямки потрібно спрямовувати наші наукові видатки, а не давати посереднім чиновникам вчені звання за непотрібні нікому у світі дисертації?