Про те, що величезну двоповерхову будівлю в селі Шевченкове (на Глухівщині) мають намір валити, стало відомо ще рік тому. Принаймні, жителі села розповідають, що її власник – Глухівське міське споживче товариство, а точніше його представники, озвучували такий план. Частково вже навіть почали його реалізовувати. Розібрали на матеріал невеличку бокову прибудову. Про її існування сьогодні нагадують залишені руїни та недобита цегла.

– Магазин, колишній універмаг, розташований у самісінькому центрі. Подивіться, як ми окультурили навколишню територію: облаштували будинок культури, привели в порядок парк. Навіщо нам руїна в центрі? Крім того, цей магазин будувався на пайові внески більшості жителів села, тому вважаємо, що маємо теж відношення до будівлі, – говорить староста Олена Щебедько.

Сільські жителі думали, що на цьому проблемне питання зупиниться. Але ні. 15 травня працівники сільської ради почули, що надворі щось сильно гупнуло. Коли вийшли подивитись, то побачили, що з будівлі магазину хтось зрізує величезну металеву трубу. Як виявилось, це приїхав власник в особі голови Глухівського міського споживчого товариства Миколи Кульбаки та ще якийсь чоловік із ним. Шевченківці почали обурюватися, мовляв, у нас на території руйнують без відома майно, до якого і ми маємо пряме відношення.

Одна жіночка, Лариса Худан, показує нам гарантійне посвідчення на частку в майні товариства споживспілки. У 1996 році вона складала 1 млн 48 тис.

– Це була кооперація, і магазин будувався на членські внески наших людей. А сьогодні, виходить, ми зовсім не маємо ніякого відношення до нього, чи що? Це майно колективне, і з нами повинні радитись, – обурюється жінка.

Староста запевняє, що ніхто з представників споживспілки не повідомив керівництво села навіть про намір своїх дій.

– Приїхали на територію громади і роблять, що хочуть, – говорить О. Щебедько. – По нормальному, всі питання треба обговорювати, завжди можна про щось домовитись, знайти вихід.

У свою чергу М. Кульбака відмічає, що вони приїхали не в чужий двір, а займаються своїм майном. Мають усі документи на будівлю, а те, що люди колись були пайщиками, то давно кожен із них перестав сплачувати внески, і сьогодні матеріальна частка з майна не повертається.

Шевченківці не вимагали грошей, а хотіли відстояти справедливість: щоб з ними теж рахувались, бо вважають цю власність колективною. Після довгих дебатів навколо металевої труби начебто дійшли компромісу. Міське споживче товариство пообіцяло розглянути на зборах питання: здати трубу на металобрухт і половину коштів вкласти в облаштування фасаду будівлі магазину. Бо він, м’яко кажучи, має дуже непрезентабельний вигляд. Крім цього, представники споживчого товариства відмітили, що наміру валити будівлю вони поки не мають.

Шевченківці ж будуть чекати. Якщо питання не вирішиться позитивно, то звертатимуться до правоохронних органів та прокуратури.

Джерело: nedelya.info

Поділитися в соціальних мережах