1922-2022: яким був Конотоп 100 років тому
У 1922 році Конотоп мав розвинену промисловість — в ньому діяли десятки підприємств і ледь не щомісяця відкривались нові. Освітні заклади міста активно працювали над ліквідацією неписьменності серед населення. Постійно збиралась допомога голодуючим із Поволжя та Сибіру — як грішми, так і хлібними продуктами. А ще — вилучалися церковні цінності та збиралися податки з власників велосипедів. Докладніше про те, як виглядав Конотоп 100 років тому та яким було життя його мешканців читайте у матеріалі Конотоп.City.
Усі зусилля — на ліквідацію безграмотності
На початку 1922 року у Конотопі працювало 5 трудових шкіл, де навчалося 1479 учнів. 362 учні здобували освіту у фінансово-банківському технікумі, 87 – у фабрично-заводському училищі при Головних залізничних майстернях.
У цьому ж році відбувся перший випуск шляхових техніків Конотопського залізничного технікуму, правонаступником якого є сьогодні Класичний фаховий коледж СумДУ.
Діяли три школи з ліквідації неписьменності, де навчалися громадяни від 17 до 50 років. Навчання тривало три місяці по 12 годин щотижня. Навчали у цих школах політграмотності, математиці та граматиці.
У 1922 році Конотопська соціально-економічна школа була реорганізована в адміністративно-промисловий і податковий технікум.
Крім того, у Конотопі діяло 5 дитячих будинків. У дитбудинках ім. Т.Шевченка та ім. В.Леніна перебувало 136 дітей. Одночасно в Конотопі і повіті розмістили близько 2 тис. дітей із голодуючих губерній Поволжя і західного Сибіру.
На кінець 1922 року до послуг конотопців в місті функціонували три бібліотеки: центральна, єврейська та залізнична.
У Конотопі діяли 100 дрібних підприємств
Серед них підприємства легкої, харчової, будівельної промисловості, механічний та миловарний заводи, 8 шкіряних, цегельний та пивоварний завод, 2 друкарні, 6 млинів, 3 маслобійні, 2 кондитерські фабрики.
Протягом року на території міста почали свою роботу: крупорушка М.Козловського по Ярмарковій площі, сукновальня по вул.Ярківській, пекарня по вул.Путивльській. Відкрита жерстяна майстерня Сербіна по вул.Соборній. У листопаді була організована робота миловарного заводу по вул.Волкогонівській. Влітку 1922 року Конотопський механічний завод освоїв виробництво маслоробних валиків.
Населення Конотопа у 1922 році становило 27 687 жителів (12 764 чоловіка та 14 923 жінки).
Продрозкладка та збір допомоги для голодуючих
У січні 1922 року щодоби по Конотопському повіту для допомоги голодуючим збиралося 906 пудів (1 пуд – 16,38кг) хлібних продуктів (жита, пшениці, гороху, гречки, проса, бобів).
Робітники Конотопа зібрали на допомогу голодуючим 42 720 195 крб грішми та 895 пудів борошна. Гроші та 716,5 пудів борошна вислали до Шляхової комісії допомоги голодуючим у м.Курськ. Робітникам із Поволжя, які працювали в Конотопських майстернях, виділили 58 пудів борошна. Від віруючих Олександро-Невської церкви надійшло на допомогу голодуючим 424 тис. крб, від комунгоспу – 7 567 915 крб, від металістів – 117 934 000 крб. Профспілки відрахували на допомогу 55 млн крб (у т.ч. 10% збір із білетів у театр). На населення Конотопа губернський комітет допомоги голодуючим наклав продрозкладку – 1394 пудів хліба.
Кожна організація чи установа допомагали, чим могли. Так, громада євангелістських християн-баптистів с.Козацьке Конотопського повіту вирішила відкрити на кошти громади безкоштовну їдальню для проїжджаючих людей із голодуючих губерній.
В приміщенні конотопського вокзалу в березні був відкритий лікарсько-харчовий пункт на 35 ліжок. Щодоби він приймав 100-150 чоловік проїжджих. Для голодуючих хворих був організований дитячий ізолятор, відкрита дитяча їдальня, де щоденно харчувалися 200 чоловік.
Травневий прибуток з продажу газети «Плуг і молот», яка була однією з попередниць більш відомої нам газети «Конотопський край», у сумі 150 000 000 крб теж спрямували на користь голодуючих. Тираж газети тоді становив 1 500 примірників, а видавав її Конотопський повітвиконком.
Кампанія з вилучення церковних коштовностей
У 1921 р. розпочався голод. Він торкнувся півдненної частини України, Поволжя та Уралу. Гинули мільйони людей. Повсюди створювалися комітети допомоги голодуючим, в основному з ініціативи церковних громад, діяльність яких була згодом припинена радянською владою, для якої голод був зручним механізмом руйнації церкви і тримання людей у страху.
На початку 1922 року, відповідно до Постанови Політбюро, почали відбирати церковні цінності для допомоги голодуючим. Усіх незгодних священнослужителів карали репресіями.
У Конотопській соборній церкві повітовою комісією з питань вилучення церковних цінностей було вилучено 47 речей вагою 1 пуд 8 фунтів 43 золотники 84 долі срібла. В Успенській церкві – 4 срібні речі вагою 1 фунт 61 золотник 18 долей срібла. У Миколаївській – 34 речі вагою 10 фунтів 28 золотників 60 долей срібла. У Підлипненській Миколаївській церкві вилучено 8 срібних речей вагою 4 фунти 48 золотників 24 долі срібла. У Соснівці – 2 фунти 30 золотників 66 долей срібла.
Конфіскували цінності й у Конотопському міському соборі, Успенській церкві. У Конотопській єврейській синагозі дорогоцінностей не було знайдено.
(Ред. 1 пуд =16,38кг, 1 фунт=0,45 кг).
Із власників велосипедів збирали податок
За наказом Конотопського повітвиконкому громадянам, які мають велосипеди, мотоцикли та автомобілі, пропонувалося сплатити податок. За велосипед – 2 000 крб, з іншого транспорту – 10 000 крб. Після сплати податку власники зазначеного транспорту повинні були вибрати номери від комунгоспу, які необхідно було прикріпити до велосипедів.
У осіб, які не сплатили податок і не мають номера на велосипеді, велосипеди відбирали, а винних притягували до відповідальності. За суворим виконанням наказу повинна була слідкувати міліція.
Інші буденні справи конотопців
У зв’язку зі створенням піонерського руху в СРСР у Конотопі перша така організація була організована при клубі КПВРЗ. Першими піонерами стали Микола Дубов (письменник), Петро Діденко, Валентина Кучина, Тамара Пархомова, Катерина Дем’янюк та ін.
Влітку у Конотопі зусиллями міських залізничників оздоровили 1 тис. дітей. Також на курорті в Ялті побували на відпочинку 13 залізничників Конотопського учкпрофсожу. Охорона праці забезпечила їх продовольством на дорогу на суму 70 млн крб.
У серпні-вересні в місті провели місячник перереєстрації всіх амністованих бандитів.
У матеріалі використані історичні дані, опубліковані в книзі Шаміля Акічева «Пам’ятні дати з історії Конотопщини».