800 тисяч кришечок на один дрон: “Газмережі” рекламують акцію, де людський час дорожчий за сам результат
Сумська філія «Газмережі» повідомила, що передала близько 15 кілограмів пластикових кришечок до Сумської міської централізованої бібліотечної системи.
Звідти кришечки передають волонтеру, який сортує, пакує та доставляє сировину на переробку до Києва. Отримані кошти спрямовують на придбання FPV-дронів для українських захисників.
На перший погляд — нібито добра справа. Але цифри, які сама ж Сумська філія «Газмережі» оприлюднила, перетворюють цю ініціативу на дуже сумнівну історію.
За інформацією «Газмережі», щоб профінансувати один FPV-дрон, потрібно зібрати та передати на переробку близько 1600 кілограмів пластикових кришечок. Орієнтовно (згідно закупівельних цін) це може дати лише близько 19–24 тисяч гривень.
Одна пластикова кришечка важить приблизно 2–3 грами. Тобто для одного дрона треба зібрати близько 530–800 тисяч кришечок.
І ось тут починається головне питання: скільки людського часу треба витратити, щоб назбирати майже мільйон пластикових дрібниць заради одного дешевого FPV-дрона?
Ці кришечки хтось має місяцями накопичувати, приносити, приймати, сортувати, пакувати, зберігати, перевозити, передавати далі, везти на переробку до Києва, оформлювати процес і потім ще звітувати про “перемогу”. У цьому ланцюжку задіяні десятки людей: працівники установ, бібліотекарі, волонтери, співробітники великих компаній, організатори збору.
І все це — щоб на виході зібрати суму на один дрон.
У країні, яка воює, це виглядає особливо дивно. Бо складається враження, що частина людей зайнята не реальною ефективною допомогою фронту, а нескінченним перекладанням кришечок з одного контейнера в інший. Бібліотеки приймають кришечки, волонтери їх сортують, хтось пакує, хтось везе, хтось пише пафосні звіти — і весь цей трудовий мурашник у підсумку дає кошти лише на один FPV-дрон.
Вражає, скільки у воюючій країні людей і робочого часу може витрачатися на подібну показову метушню. Бібліотекарі, які фактично задіяні у прийомі цієї сировини, волонтери, які замість прямої й результативної допомоги змушені возитися з кришечками, працівники «Газмережі», які роблять із цього інформаційний привід, — десятки людей щодня крутяться навколо процесу, щоб у фіналі назбирати лише на один дешевий дрон.
Якщо той самий час витратити на нормальну оплачувану роботу або прямий збір коштів, результат міг би бути у десятки разів більшим. Ті люди, які разом збирають 800 тисяч кришечок на один дрон, могли б за цей час заробити не на один, а на кілька десятків, а то й сотень дронів.
Для порівняння, у Сумах компанія «А-Муссон» просто сортує сміття на власній лінії за власний рахунок, у тому числі й пластикові пляшки. Без гучного пафосу, без героїзації кожної кришечки, без окремих піар-звітів про кілька кілограмів пластику. Це звичайна щоденна робота, яка дає набагато більший результат і для екології, і для суспільства.
І саме на цьому тлі історія з кришечками виглядає ще дивніше. Бо коли професійна компанія щодня сортує реальні обсяги сміття, це чомусь не подається як подвиг. А коли велика структура збирає пластикові кришечки й розповідає, що для одного дрона треба 1600 кілограмів такої сировини, це подають як ледь не важливу фронтову ініціативу.
Саме тому проблема не в тому, скільки саме кришечок передали «Газмережі». Проблема в тому, що велика структура фактично популяризує модель допомоги, де людські зусилля коштують значно дорожче за фінальний результат. Це те саме, що на будівництві будуть пісок носити не відрами, а по одній піщинці – наче то й же самий процес, але ефективність – рівна нулю.
Загалом у межах ініціативи вже зібрали понад 12,6 тонни сировини. Як повідомляють у «Газмережі», це дозволило придбати для військових 37 FPV-дронів. Наразі триває збір на наступний.
Втім, навіть ця цифра лише підсилює сумніви. 12,6 тонни кришечок — це величезна маса пластику, яку треба було десь зібрати, відсортувати, складувати й перевезти. За цим стоїть колосальна кількість людського часу, який, найімовірніше, можна було використати значно ефективніше.
Окреме питання — доля пластикових пляшок, які залишилися без кришечок. Якщо кришечки окремо героїчно збирають, то куди потрапляють самі пляшки? Їх теж централізовано сортують і здають на переробку? Чи вони просто летять у загальний смітник, а екологічна ініціатива красиво виглядає лише на рівні маленьких кольорових кришечок?
У приміщеннях Сумської філії «Газмережі» встановлені окремі контейнери для пластикових кришечок і використаних батарейок. Долучитися до збору можуть усі охочі — достатньо не викидати кришечки разом з іншим сміттям, а приносити їх до пункту збору.
Але хотілося б, щоб великі організації у воюючій країні допомагали армії не імітацією активності навколо пластикових кришечок, а реальними фінансовими внесками. Бо фронту потрібні дрони зараз, а не після того, як тисячі людей витратять купу часу, щоб назбирати ще сотні тисяч пластикових дрібниць.