23 серпня 2018 року слідчим суддею частково задоволено клопотання слідчого та обрано громадянину М. запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.

Громадянин М. підозрюється у вчиненні декількох кримінальних правопорушень: вимагання та одержання неправомірної вигоди (ч. 3 ст. 368 КК України); порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілому тяжкі тілесного ушкодження (ч. 2 ст. 286 КК України).

Одночасно на підозрюваного покладено наступні обов’язки: прибувати до слідчого (прокурора), слідчого судді, суду (залежно від стадії кримінального провадження) по першому виклику; не відлучатися за межі визначеного місця проживання без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд, про зміну свого місця проживання чи роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт(и), або інший(і) документ(и), що дають підозрюваному право на виїзд за межі України; утриматись від спілкування зі свідками; носити електронний засіб контролю.

На думку суду, прокурором доведено наявність обґрунтованої підозри громадянина М. у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за ч. 3 ст. 368 КК України, що підтверджується наданими матеріалами кримінального провадження.

Що стосується підозри за ч. 2 ст. 286 КК України, то суд з приводу цього злочину зауважує наступне. Від вірної попередньої кваліфікації дій за тією чи іншою частиною ст. 286 КК України залежить можливість застосування саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

В свою чергу ступінь тяжкості тілесних ушкоджень може бути визначений (навіть попередньо) лише експертом в галузі судової медицини. Проте орган досудового розслідування не звертався до відповідних фахівців, що мають спеціальні знання в галузі судової медицини, для визначення принаймні попереднього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, що підтвердили в судовому засіданні прокурори.

Відтак, суду поза розумним сумнівом не доведено обґрунтованості підозри громадянина М. у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ст. 286 КК України саме за ч. 2 цієї норми. Тому розглядаючи клопотання суд виходив з того, що прокурорами доведено обґрунтованість підозри чоловіка у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та необґрунтованості його підозри у вчиненні діяння, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Відтак обрання запобіжного заходу підозрюваному в такій ситуації є необхідною мірою, метою якої є запобігання зазначеним вище ризикам доведеним прокурором.

Що ж стосується обрання найсуворішого запобіжного заходу, то суд не може погодитись з доводами прокурора, що менш суворі запобіжні заходи не здатні забезпечити належної процесуальної поведінки підозрюваного і запобігти заявленим ризикам.

Як встановлено в судовому засіданні, відомості по кримінальному провадженню за фактом отримання неправомірної вигоди чоловіком були внесені до ЄРДР 04 та 11 липня 2018 року. Але з цього часу та до 21 серпня він перебував на волі без застосування запобіжного заходу і лише вчинення ним ДТП спонукало орган досудового слідства до проведення процесуальних дій за його участю, долучених до матеріалів клопотання.

Таким чином на думку суду прокурором не доведено, що більш м’які запобіжні заходи не здатні запобігти заявленим ризикам.

Строк дії ухвали визначено до 21 жовтня 2018 року включно. Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п’яти днів.

Інформаційно: ДТП сталась 21 серпня 2018 року, в м. Суми на регульованому перехресті вул. Інтернаціоналістів та вул. І. Сірка. Попередньо встановлено, що водій транспортного засобу Daewoo Lanos проїхав на червоний сигнал світлофора та допустив наїзд на двох пішоходів, які ішли по пішохідному переходу. Постраждалих із травмами різного ступеня тяжкості доставлено в лікарню.

Як з’ясувалось, затриманий водій працює слідчим слідчого відділення Краснопільського ВП Охтирського ВП ГУ НП в Сумській області.

Водночас, громадянина М. підозрюють у вимаганні та одержанні 10 тис грн неправомірної вигоди від місцевої жительки за непритягнення її сина до кримінальної відповідальності за скоєне правопорушення.

Поділитися в соціальних мережах