9 грудня 2021 року виготовлено повне рішення у справі про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи у зв’язку з відсутністю щеплення, поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу вчительки ЗОШ № 2.

Педагог Роменської ЗОШ №2 ім.акад. А.Ф.Йоффе звернулася до суду з позовною заявою в якій просила суд: визнати незаконним та скасувати наказ про відсторонення від роботи; поновити її на роботі; стягнути з відповідача суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу ( з 08.11.2021 р.) до дня поновлення на роботі.

Свій позов вчителька мотивує тим, що 03.11.2021 р. відповідач повідомив її про обов’язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 і до 08.11.2021 р. необхідно було надати документ про вакцинацію, або документ про заборону на вакцинацію і у разі ненадання вказаних документів буде здійснено відсторонення від роботи без збереження заробітної плати.

Зазначених документів педагог не надала, тому їй 05.11.2021 р. відповідачем був вручений наказ про відсторонення від роботи з 08.11.2021 р. на час відсутності щеплення від COVID-19 без збереження заробітної плати.

Позивач вважає що наказ про відсторонення є незаконним оскільки порушує її право на працю.

06 грудня було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в цій справі, яким позовні вимоги позивача П. до Роменської спеціалізованої загальноосвітньої школи I-III ступенів № 2 ім.ак.А.Ф.Йоффе Роменської міської ради Сумської області задоволені в частині що стосується наказу про відсторонення: Наказ № 114-К «Про відсторонення від роботи працівників школи» від 05.11.2021 року в частині відсторонення від роботи позивача П., вчителя англійської мови, скасовано.

У решті позовних вимог, поновлення на роботі і оплату за час вимушеного прогулу, відмовлено.

Вирішуючи спір суд перевірив чи дотрималась держава негативних обов’язків покладених на неї Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, який полягає в тому, що існує обов’язок держави утримуватися від втручання з метою поваги до прав людини. У разі ж якщо таке втручання відбувається, воно має бути на підставі закону, переслідувати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві.

На підставі системного аналізу нормативно правових актів, які регулюють правовідносини, що склались між сторонами у справі, суд зробив висновок, що покладення Постановою КМУ на відповідача обов’язку відстороняти від роботи без збереження заробітної плати педагога, який не має протипоказань до вакцинації, але не вакцинований від COVID-19, тоді як інша категорія осіб не має вакцинації від COVID-19, але має протипоказання, на думку суду має ознаки дискримінації.

До того ж адміністрація школи мала право вдатись до альтернативних заходів, направлених на обмеження контакту не вакцинованої особи з учнями, які могли б мати менший «травматичний» ефект для позивачки.

З огляду на це, Наказ відповідача про відсторонення позивачки від роботи без збереження заробітної плати на час відсутності вакцинації від COVID-19, на думку суду, суперечить статті 14 Конвенції у поєднанні зі статтею 8 (право на приватне життя) та ст.1 Протоколу №1, оскільки не обмеження її прав є не пропорційним поставленій меті за наявності можливості досягти поставлену мету (запобігання зараженню вірусом всіх учасників освітнього процесу) менш інтрузивними за характером заходами.

Спірний Наказ № 114-к від 05.11.21 р. суперечить Закону України “Про захист від інфекційних хворобо”, оскільки вакцинація від COVID-19 не включена до календаря щеплень. Враховуючи викладене, суд вирішив, що Наказ №114-К від 05.11.2021 року підлягає скасуванню в частині відсторонення позивачки від роботи, оскільки спірний наказ стосується ще декількох осіб, які не є позивачами у цій справі.

При відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються. Оскільки вчителька лише тимчасово не була допущена до виконання своїх трудових обов`язків (а не звільнена з роботи), вимога про поновлення на роботі задоволенню не підлягає так як є безпідставною.

Крім того, позивачкою пред’явлено вимогу про стягнення зареднього заробітку за час вимушеного прогулу до Роменської спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 ім.акад. А.Ф. Йоффе. Суд відмовив в задоволенні цієї вимоги, але слід зазначити, що підставою для відмови у стягненні середнього заробітку є не відсутність права вчительки на отримання середнього заробітку, а звернення з цією вимогою до неналежного відповідача.

Так вчительці П. виплату заробітної плати проводить Відділі освіти Роменської міської ради, який і має виплачувати середній заробіток за час вимушеного прогулу має виплачуватися, а не Роменська ЗОШ № 2, до якої пред’явлено вимогу.

При цьому судом роз’яснено позивачці, що вона не позбавлена права вимоги в цій частині заявлених вимог в порядку, визначеному чинним законодавством до належного позивача.

Рішення суду не набрало законної сили. Справу розглядала суддя Євлах О.О. В єдиному державному реєстрі судових рішень справа № 585/3294/21

Поділитися в соціальних мережах