Евакуація з прикордоння Сумщини: чи готові мешканці прикордонного села покинути свої домівки задля безпеки
Евакуювати жителів з п’ятикілометрової прикордонної зони — таке рішення ухвалила Рада безпеки Сумщини. Однією з причин назвали збільшення кількості обстрілів прикордоння з боку РФ. При цьому, евакуацію обіцяють зробити добровільною, зазначив голова Сумської обласної військової адміністрації Володимир Артюх.
Село Олексіївка Сумського району розташоване за 4 кілометри від кордону з Росією. До початку повномасштабної війни тут проживало понад три сотні мешканців. За минулий рік близько сотні виїхали.
Людмила Миколаївна Іволга живе в Олексіївці понад 40 років. Півтора місяця тому, в кінці травня російський снаряд поцілив у її літню кухню.
“Вранці, десь, мабуть, у пів на восьму. Там у мене груба була, я розтопила грубу, а тоді думаю, поставлю на газ їсти собаці. Це п’ятий “прильот” в нас вже був. Тільки взялася за каструлі, син кричить: “Ма, стріляють!”. Я добігла бігом до погреба — як ляснуло оце тут! Вітя каже: “Мам, в нас” Ну в нас то й в нас. Тоді щілинку відкрили — не видно світу божого. Собаки не видно, нічого не видно. Тільки чуємо “брязь, брязь, брязь” по всьому. По даху… У нас сарай побитий, стояв причеп — причеп побитий..”, – згадує мешканка села Людмила Іволга.
Односельці, каже Людмила Миколаївна, допомогли прибрати будівельне сміття після вибуху та перетягнути плівкою розбиті в хаті вікна. Після пережитого жінка готова переїхати у більш безпечне місце.
“Як скажуть куди виїжджати, я без розмов. Відразу. Я не хочу вже тут і дня бути. Я ж ночами не сплю: як тільки гупають — отак трясеться все і куди ж таке діло…”, – говорить жінка.
Людмила Миколаївна розповідає, що робитиме з господарством на випадок від’їзду: “В мене коза, курки й качки. Тих усіх поріжу. А козу може кому віддам, або може нехай забирають на м’ясо. А куди я його діну. Ну собаку я кидати не буду”.
Мешканець Олексіївки Віктор говорить, що якщо організують евакуацію і буде куди переїхати, то переїде.
“Ну а чого? Якщо нікуди діватися, то звичайно поїдемо. Не будемо ж сидіти в окопах, чи всі в сараях десь. Треба ж їхати десь…Поки можна жити — живемо. Погріб рятує. А що? В погріб швиденько і все”, – каже Віктор Захарчук.
Василь Курасов живе в Олексіївці від самого народження. Чоловік каже, що виїжджати звідси не збирається.
“Хочуть — нехай їдуть. Я нікуди не збираюсь виїжджати. Я тут народився, виріс, в школу ходив тут, в армію пішов, женився тут. Так що мене ніхто ніде не чекає. Діти приїжджають, син служить в ЗСУ, так що будемо чекати перемогу, як то так…”, – каже мешканець села Василь Курасов.
За останні кілька тижнів обстрілів в Олексіївці більше не стало, каже спеціалістка Хотіньської селищної ради Наталія Шапаренко. Однак, додає, чують їх щодня.
“Сьогодні (11 липня – прим. ред.) був, ми почули два гучних “прильоти” — це було в сусідньому селі. Вчора зранку: спочатку перший вильот був в час ночі, слідуючий о четвертій годині ранку і вчора в нас гучно було цілий день. Такого давно в нас не було, а вчора дійсно в нас було дуже гучно”, – згадує спеціалістка Хотіньської селищної ради.
До евакуації, каже Наталія Шапаренко, в селі готові.
“Ми практично на кожній сесії розглядаємо ці питання. В нас є автобуси в громаді. Свій в нас автобус є, шкільний автобус. Так що, думаю, вже ми продумали оці всі варіанти: як, куди, що. Тобто, думаю, з цим проблем не буде в нас”, – пояснює Наталія Шапаренко.
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ