Гострий нюх та вірне серце. Глухівські кінологи розповіли про своїх чотирилапих друзів і особливості роботи під час війни
Кінологи – одні з тих, хто не тільки розуміють відповідальність за доручену справу, а й сумлінно її виконують. Результати діяльності, яку вони демонструють спільно зі своїми вірними чотирилапими помічниками – красномовне тому свідчення. Про роботу кінологів та їх вихованців, далі в ексклюзивному матеріалі Глухів.INFO
Сьогодні в кінологічному підрозділі центру ГУНП в Сумській області на базі Глухівського відділу поліції налічується шестеро чотирилапих поліцейських. Виховуються і підростаючі кадри – трійко молодих помічників. З ними працюють старший інспектор-кінолог Іван Капелько та молодші інспектори-кінологи: Валентина Солорева, Михайло Половинко, Олександр Тютюнников. Кінологи зі своїми вихованцями успішно несуть службу не тільки у Глухівській громаді та колишньому районі гетьманської столиці, а й допомагають сусіднім відділам поліції в межах області. А це: Шостка, Кролевець, Ямпіль, С. Буда, Путивль. До основних напрямків роботи відноситься пошук людей та речових доказів по запаховому сліду, вибухонебезпечних та наркотичних речовин. На рахунку кінологічної служби при ГУНП в Сумській області за час роботи з 2015 року – безліч розкритих злочинів. А з початком війни помічники допомагають роботі ВСП та несуть службу на блокпостах. Службові собаки залишаються незамінними помічниками.
Виховує універсальних бійців
Перше знайомство Івана Капелька з кінологією відбулося ще у 2016 році. Тоді йому довелось налагоджувати стосунки з 6-річним собакою породи вівчарка, який і став його підопічним. Дорослий пес вже мав сформований характер, тож аби добитися вагомих результатів Іван Іванович набрався терпіння. Разом вони їздили на навчання у Житомир, Суми, побували і в зоні АТО. Старший інспектор наголошує, щоб виховати справжнього бійця, кінолог повинен і сам мати сильний характер, не опускати руки. Щодня годинами займатися з собакою, вкладати в її виховання багато сил, а найголовніше – свою душу. Саме це і робив Іван Іванович.
Інспектор з теплотою згадує роки вірної служби свого друга. На жаль, у 12-річному віці, перебуваючи на “пенсії” життєвий шлях Рема скінчився…
Нині Іван Іванович опікується лабрадором Асею і німецькою вівчаркою Арлетою. Ася вміє виявляти вибухонебезпечний предмет і при цьому не допустити його детонації. А це потребує неабиякого нюху, залізної дисципліни та витримки. Про небезпечну знахідку одразу ж повідомляє господаря – або сідає поруч, або ж завмирає. Так вона дає знати, що робота виконана. Маленьку Арлету кінолог навчає розшукувати людей. Іван Іванович говорить, що у неї для цього маються гарні задатки – тонкий нюх і гострий зір.
А ще, І.Капелько впевнений, що справжній кінолог повинен весь час вчитися. Так, новим поштовхом, а водночас викликом у розвитку бойових здібностей собак дала війна – наразі досвідчений кінолог в парі з Асею приймає активну участь у пошукових заходах, які вкрай почастішали на прикордонні Глухівщини. Інспектор ділиться, що раніше розшуком людей займалися переважно у сезон “ягід”, або “тихого полювання”, коли відчайдушні мисливці за підножними харчами могли збитися зі шляху і заблукати. Зараз – кардинально інша ситуація, яка додає певних клопіт, адже всім відомі випадки проникнення ДРГ на наші території. Тож, тут треба покладатися не тільки на відчуття пухнастих напарників, а й на здоровий глузд та логіку.
Іванович згадує курйозний і в той же час моторошний випадок, коли приїхав з собакою на виклик у Серидина-Буду. Говорить, що по приїзду став біля однієї з хатин на околиці міста і випустив собачку. Поки чекав саперів вирішив випити кави з термосу, коли погляд впав на чолов`ягу, який на погорбі власної ділянки рубав дрова. Кінолог звернувся до будлянина з якимось банальним питанням, мовляв “що тут у вас, як взагалі живете та чи далеко звідси знаходяться ворожі позиції?!”. На що дроворуб незворушно кивнув рукою в бік, видавши: “он де!”. Як виявилось, “он де – це в кількох метрах від Івановича, який неспішно ласував кавою у КАМУФЛЯЖІ (!). Вмить все могло обернутися фатальними наслідками, бо всі ж ми обізнані, що відбувається у мінімальній відстані від ворога. Інспектор швидко зорієнтував Асю, убезпечивши себе й напарницю. Добре, що ця ситуація закінчилася лише черговим повчальним висновком і вкотре загартувала Івана Капелька. Тож, робота кінолога не тільки цікава, а ще й досить ризикована!
Мрійлива Валентина і її сміливий помічник – рядовий Грей!
Молодший інспектор-кінолог Валентина Солорева з дитинства мріяла працювати з собаками. Саме тому при першій можливості прийняла рішення пройти відповідне навчання і приступити до служби зі своїм чотирилапим другом – німецькою вівчаркою Греєм, якому на той час було дев`ять місяців. Так із домашнього улюбленця він став службовим собакою поліції з 2017 року. З того часу та до сьогодення на їх рахунку чимало розкритих злочинів. Також знайдено багато людей, яких вважали безвісти зниклими.
Нещодавній випадок вражає своєю оперативністю, коли до чергової частини надійшла заява про скоєння двох крадіжок в одному із сіл Шосткинського району. Приїхавши на місце виклику за першою адресою, Грей взявши слід вийшов городом на подвір`я та довів до іншого будинку. Усі відразу подумали, що там живе злочинець. Але не так все просто! Виявилося, що там мешкає не злочинець, а другий заявник (крадіжка сталася за день до першої). Обійшовши вказане подвір`я пес учуяв “чужі” сліди. Від даного відбитку Грей вийшов звідти та попрямував вулицею. Хвостатий поліцейський підійшов прямісінько до лавки, де сидів чолов`яга – він чітко дав зрозуміти, що це – саме та людина, від сліду взуття якої йшов пес. Так одночасно було розкрито два злочини і знайдено вкрадені речі. Звичайно, Грей отримав за свою роботу гарну винагороду для заохочення праці в подальшому.
“Ветеран” кінологічної служби раз за разом успішно справляється зі службовими завданнями. Але за віком Грей скоро піде на заслужений відпочинок. Його послідовником стане німецька вівчарка Ада, яка вже подолала складний шлях навчання, на відмінно склавши іспити зі слідової роботи та вибірці речі за індивідуальним запахом людини.
“Сподіваюся, що дуже скоро маленька помічниця порадує нас своїми здобутками!”, – плекає надію Валентина
Бути кінологом – це бути відданим своїй справі та відповідальним за свого чотирилапого напарника
У свої 24 роки Михайло Половинко вирішив доєднатися до лав кінологічного підрозділу. За плечима молодого офіцера був досвід роботи у слідчому відділі поліції. Але душа прагнула іншого. Так і змінив вектор діяльності.
Аби стати справжніми професіоналами своєї справи, Михайло наполегливо навчався разом зі своєю підопічною Джессі, що родом з Хмельниччини. Вони проходили спеціальний базовий курс у Житомирі. Практичній роботі по виконанню службових завдань у поліції передували насичені теоретичні заняття в центрі. У Михайла закрадалися певні думки, що не зможе з чимось впоратися, але набуті знання, навики і досвід, швидко це виправили. Одна справа, коли це – велике бажання, інша, коли з кінологією стикаєшся у реальному житті. Михайло підкреслює, що варто зрозуміти і засвоїти на початковому етапі дуже багато тонкощів, аби стати фахівцем і в першу чергу виправдати власні сподівання. За період навчання вони пройшли курс дисциплін, де підопічна напарниця Михайла продемонстрували гарний рівень набутих знань і повернулися у місце постійної дислокації.
Михайло ділиться, хоча й дуже любить собак, але професійно цим займається вперше. А ось разом з бельгійським вівчарем Альберто, який потрапив у Глухів з Голандії за програмою Фонду Говарда Баффета, вони опановують нові знання та навички, щоб стати однією командою. Молодий пес готується до пошуку зброї та вибухівки для подальшої роботи з розмінування деокупованих територій.
“Моя напарниця Джессі дуже розумна та спритна. Ми разом вже 2 роки, тож добре розуміємо один одного без слів. Альберто також і з перших занять показує гарні результати”, – розповів інспектор.
Тож кінологами не народжуються, ними стають за покликом серця. На думку Михайла, кінолог – не просто фахівець, який працює з чотирилапими. У цій справі потрібно бути сміливим, терплячим, цілеспрямованим, наполегливим, але головне – це любов до собак.
За сумлінне виконання службових обов`язків старший лейтенант поліції Михайло Половинко був відзначений почесною грамотою голови Сумської ОДА Володимиром Артюхом.
Від непорозуміння до гармонії
Немецька вівчарка Дора легко перестрибує бар’єри різної висоти і вловлює запахи не тільки специфічних речовин, а й безвісти зниклих людей, або ж таких, які скоїли злочин. Вона тренована саме на такі «аромати». Одним своїм виглядом вона наводить жах на порушників. Втім, за словами інспектора, ця величезна чистокровна німецька вівчарка – та іще добрячка, хоча й з характером! Дора працює в парі з молодшим кінологом Олександром Тютюнниковим. Кудлата напарниця вже залюбки демонструє відмінну професійну виправку, вміння та любов до господаря. Але так було не завжди.
Як розповідає старший сержант О. Тютюнников, до роботи кінологом він чотири роки працював патрульним у поліції. Коли ж заступив на службу до кінологічного підрозділу, то без особливих перешкод знайшов підхід до всіх чотирилапих, окрім норовливої Дори, яка категорично відмовлялась контактувати з новоспеченим службовцем. І ось хвилюючий момент – саме Дору визначають напарницею для Саші.
“Видресирувати службового собаку – справа не з легких, адже кожен із цих чотирилапих має власний характер і вимагає до себе особливого підходу, – наголошує Олександр, запевняючи – надважливу роль для успішної службової кар’єри собаки відіграє довіра один до одного та наполеглива праця. Тож, приручення залежить від багатьох факторів. Я бачив у ній неабиякий потенціал та відчував, що в нас все вийде. Ми днями проводили час разом, усюди де б не знаходились, аби налагодити зв’язок і щоб вона признала у мені друга.”
Все це було недарма, адже між поліцейським та Дорою вийшов ідеальний тандем. Вони злагоджено працюють вже 2 роки. Щоденною плідною співпрацею та тренуваннями кінолог прищепив своїй напарниці необхідні навички. І хоча з початком війни правоохоронець деякий час був вимушений нести службу без Дори, адже собаки не були прилаштовані до таких стресових ситуацій, то згодом вони все ж таки повернулись до співпраці. Ось так невпинний шлях до мети дав позитивні результати. За час роботи вони встигли успішно виконати чимало завдань в межах рідної Сумщини. А влітку кілонолог із службовою собакою повернулися з Донеччини, де були у робочому відрядженні. Об’їздили мальовничі міста краю териконів, де загарбники позалишали чимало смертельних презентів.
Олександр переконаний, що без любові до тварин здобути успіху у цій професії неможливо.
На варті безпеки
Війна відобразилась не тільки на людях. Тварини також лякаються гучних звуків, втрачають контроль, губляться. Такі наслідки в подальшому житті складно виправити. Тому, на думку кінологів, зараз собакам у прифронтовій зоні доводиться працювати набагато важче та наполегливіше, особливо під час пошуку зброї та вибухонебезпечних предметів.
Іван Іванович говорить, що нині ставлення до собак стало більш гуманним та правило «ще народять» вже не діє. Ніхто не відправляє собак на “вірну смерть”. Сучасні технології просунулись далеко вперед, тож і потреби в таких жертвах вже немає. А втім, допомога чотирилапих особливо зараз є вкрай важливою та необхідною.
“Собаки-розшукачі мають вміти затримувати злочинця, а також, враховуючи стан війни вчаться шукати стріляні гільзи. Шукати речі та людей за індивідуальним запахом – дуже важка роботи, адже вміти працювати за будь-яких погодних умов на різній поверхні, за різного проміжку часу між скоєною подією та безпосереднім початком роботи, постійно запам`ятовувати різноманітні запахи та багато чого іншого. Підготовка собак – це щоденна дуже важка та наполеглива праця, адже до кожного вихованця потрібно знайти свій підхід, заохотити до роботи, стати з ним єдиним цілим. Саме тому працювати кінологом може лише своєрідний фанат цієї справи.”, – пояснює Валентина Солорева, молодший кінолог-інспектор.
На сьогодні кінологічна служба займає дуже важливе місце в системі силових органів нашої держави, використання службових собак є настільки ефективним, що досі жодний технічний засіб не зміг замінити собою сенсорних здібностей чотирилапих. Гострий нюх, швидкі лапи й відданість – потужна зброя найпухнастіших працівників глухівських кінологів.
Своїм прикладом правоохоронці кінологічного підрозділу щоразу надихають і мотивують, а також в черговий раз доводять, що здатні здолати усі труднощі відповідальної професії!
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ