Григорій Негода: останній з шатрицького роду гончарів на Сумщині
Селище Опішня Полтавської області – столиця українського гончарства, а село Шатрище — столиця гончарства Сумської області. Це єдине село на Сумщині, де займалися виробництвом глиняного посуду та цегли. Споконвіку поселення гончарів виготовляло горщики, глечики, миски, чашки.
Останній гончар зі свого роду, 87-річний Григорій Негода й зараз створює традиційний посуд та предмети побуту. Проте чоловік і досі нікому не передав своє ремесло. Гончарство має унаслідувати учень чоловічої статі, але ніхто не захотів навчитися цієї справи. Так ньому може закінчитись унікальний рід гончарів.
Дідусь з малих літ вправляється біля гончарного кола, вміє зробити і маленький горщик, і великий глек для олії.
«Аби зробити якийсь посуд, потрібно змішати вогнетривку та гончарну глину у співвідношенні 1:8. Я її зберігаю в пакетах, щоб не обвітрювалася. На гончарному колі можу зробити миску за 5 хвилин», — говорить гончар.
Добре пом’явши глину, він закріплює її на колі (обертається за допомогою двигуна), потім в руках майстра грудка перетворюється на піраміду, далі в щось схоже на пончик. Минає 5 хвилин — і миска готова! З робочої поверхні ще мокрий горщик пан Григорій зрізає струною від балалайки та ставить на стіл для сушіння. Там миска стоятиме близько десяти днів до повного висихання, а потім її обпалюють в печі за температури 1100 градусів близько 17 годин.
До речі, піч гончар теж зробив сам.
Григорій Негода поділився методом створення так званої чорної кераміки (зазвичай глиняні вироби коричневого відтінку).
«Чорну кераміку роблять з тієї ж глини, що й інший посуд, але там інший спосіб її обпалення. Коли температура в печі достатня, туди ставлять, наприклад, миски, змащені спеціальним порошком, кидають дрова, які містять смоли, та повністю перекривають шлях повітрю».
Гончарну та вогнетривку глину дідусь збирає в кар’єрі біля села. І, якщо звичайна глина залягає близько до поверхні, то вогнетривку видобуває на глибині 2-7 метрів.
Григорій Негода створює посуд не для продажу, а для душі. Іноді екскурсійні групи купують якийсь виріб як сувенір, а буває так, що гончар щось дарує.
Джерело: http://sts.sumy.ua