strong>73-річна Наталія Ревенко з Сумщини вишиває хрестиком, бісером та стрічками. А ще – в’яже гачком, малює картини за номерами і полюбляє складати пазли.

На стінах будинку, де мешкає 73-річна Наталія Ревенко, розміщені картини, які вона вишивала бісером, стрічками, складала з пазлів та малювала за номерами. Заняття для душі, розповідає жінка, знайшла для себе на роботі.

“Я ж робила в дитячому садку, займалась цим всім: малювала, клеїла, придумувала щось, шила. І воно пішло, пішло і весь час хочеться робити таке руками. Я не люблю дивитись телевізор, я засну. Я щось повинна робити руками. Як кажуть: голову морочить собі люблю”.

На столі у жінки кілька вишитих хрестиком рушників. Один із них, з побажанням кохання та злагоди — весільний: “Готовлю внучці, заміж буде йти колись, то я готовлю їй… якщо захочуть весільні”.

"Голову морочить собі люблю": історія 73-річної майстрині з Сумщини

Вишивці хрестиком жінка навчилась у дитинстві: “Малими були, вишивали хрестиком, як гусей пасли. У нас була бабушка старенька, одна між нами дітьми і так вона нас навчила. Так воно й пішло”.

До вишивки хрестиком додалися вишивка стрічками, плетіння гачком, малювання картин за номерами та вишивка бісером – усьому вчилася самотужки. На першу картину з бісеру, каже пані Наталія, пішло дві пенсії, бо дорогі матеріали, та жінку це не зупинило.

“Першу я робила, три тюльпани. Дуже красива, але я не знала як ще робити.. не знала, як переходити в другий ряд і воно.. як сказати, я ж бачу помилку. Як так хто гляне – ага, красиво. А я бачу, що я ще тоді не вміла. Як розвертатись, як там робити. А зараз вже все получається”.

Після смерті чоловіка, розповідає пані Наталія, почала складати картини з пазлів.

“Діти подарували, бо кажу: ну як я сама, чим буду займатись? – вони мені пазли на п’ять тисяч (деталей) привезли. На, мамо, кажуть, займайся. Та шо ви, кажу, не зроблю. А тоді як включилася, все. Одне щось як шукаєш, в голові немає нічого вже, тільки знайти ото. І так воно мені сподобалось.. воно заспокоює дуже. І шиття так само, вишивання. І плести так само. Заспокоює, піддає енергії, а тоді зробив – ага, приємно. Вони мене дужче й заохочують. Вони ні разу не приїжджають, щоб щось мені не привезли. Якийсь коробок, та й везуть: на, мамо, працюй”

Свої роботи, каже пані Наталія, створює не для продажу. Прикрашає ними домівку, дарує рідним та друзям.