Історія майстрині з Сумщини, яка майже 50 років власноруч витинає килими
У селі Шевченкове, що неподалік Глухова, живе майстриня Валентина Худан. Нині їй 89 років. І майже половину віку жінка створює килими.
“У хрещики, та у гладь” — так пані Валентина називає техніки вишивання. Цим майстриня займається з дитинства. Жінка згадує, її велика родина жила бідно. Тож, рукоділлям ще маленькою Валя заробляла сім’ї на хліб.
“Ні за що було мені ниток купити, ні за що матеріалу. Принесуть мені усе. Я пошию їм, а вони вже тоді оце скільки ниточок я зшию, ото мені заплатять”, – згадує Валентина Худан.
Перший свій килим пані Валентина створила у 45 років. Спробувати нову техніку вмовила сестра. Відтоді майстриня не повертається до інших видів рукоділля.
“Не хочу вже ні вгладь, ні в хрещики. Дочка теж шиє, у хрещики шиє. Ну в нас усі. Навіть синок покойняга килими шив. А то такий стіл у хаті був, то наб’ю оце трішки, і він прибіжить із роботи, і собі сідає витинати”, – розказує майстриня.
Пані Валентина 27 років працювала в колгоспі, ще стільки ж – на кухні у сільській школі. Також доглядала дітей та вела господарство. А ще саджала городи та вирощувала квіти. Кожну ж вільну хвилину майстриня витинала.
“Пенсію носять, а зараз же тільки жити. А нитки оно які дорогі, а матеріали, а все ж. Гроші принесуть, дочка купляє. Так чого ж мені не шить, так чого ж мені отаку красу не робить. Я любуюся. Любуюся і Господа Бога прошу: “Дай мені ще силочки. А так хочеться”, – ділиться пані Валентина.
У 89 років майстриня тримає господарство: є кури, а також пес. Весною жінка зламала ногу й деякий час не могла ходити. Говорить, тоді не засмутилася, бо мала більше часу на улюблене заняття.
“Вишивала. Я не могла інакше. Ну як мені не вишивати, якщо руки роблять”, – дивується майстриня.
Щоби створити килим, пані Валентині потрібен ескіз, тканина та нитки. Витинає вона саморобним інструментом. У руках тримає основу від кулькової ручки, де замість пасти – швейна голка. А в ній – нитка.
Сюжети для своїх килимів жінка бере зі знайомих українцям казок. На полотнах котик зустрічається з півником, пан Коцький гуляє у чоботях, а коза-дереза задирається до інших звірів. Для ескізів майстриня також використовує роботи знайомого художника.
“У мене ще ж є художник із Шостки – Осьмач Віктор Григорович. По його картинам є вишиті килими. Вони дружать із моєю дочкою. І ще ж так приїжджає провірить, а ну що тут. І каже, шо отак не те, то не так, то не так”, – сміється Валентина Худан.
У будинку пані Валентини все у її килимах – від підлоги до стелі. Скільки виткала, жінка згадати не може. Роботи вона не продає, а лише дарує друзям та рідним. На запитання, чому не заробляє своєю творчістю, відповідає: “Хай дочка що хоче, те й робить. Вона може порвати їх, може попалити їх. Хай що хоче, те й робить. Внучці хочеться, щоби вона приїхала і взяла. Хіба ж мені не хочеться, щоби пам’ять осталася. А як, як доправить… А я для своєї душі, душу віддаю сюди. Хочеться мені, хочеться”.
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ