Історія патронатної виховательки з Сумщини Антоніни Гайдук
У родині Гайдук живуть діти з сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Наразі на Сумщині 9 патронатних родин, пані Антоніна однією з першою в області почала приймати дітей на тимчасове проживання. Антоніна Гайдук розповіла Суспільному, як допомагає патронатна сім’я дітям, які залишилися без батьківського піклування.
Антоніна Гайдук – патронатний вихователь, вона доглядає і виховує дітей, сім’ї яких опинилися у складних життєвих обставинах. Зараз в неї живе 15-річна дівчина, а всього за роки роботи пані Антоніна прийняла 20 дітей віком від новонароджених до 18 років, найбільше, каже, було четверо дітей одночасно.
Діти живуть у родині Гайдук кілька місяців, за цей час їхні батьки або опікуни мають подолати складні обставини і забрати дитину додому.
“Не завжди ці батьки, або родичі, або опікуни можуть подолати. Але, зі свого досвіду, у мене десь половина дітей повернулися в сім’ї, є і позитивні результати”, — говорить жінка.
За словами пані Антоніни, у багатьох випадках тільки у сім’ї патронатного вихователя діти мають можливість дізнатися, що таке нормальне життя.
“В мене були дітки, які казали: “А ми їли травку і листочки”. Ви розумієте, в наш час? Цим дітям треба теж дати шанс побачити, що буває по-іншому, не так. Тому що коли вони живуть у своїх сім’ях, вони звикають до цієї обстановки, до цього оточення, і вони думають, що це правильно, що так всі живуть, вони навіть не розуміють, що можна по-іншому жити”, — розповіла Антоніна.
Більшість дітей потребують соціалізації та придбання найпростіших побутових навичок, каже пані Антоніна: “Тримати правильно ложку, сидіти правильно за столом, гігієна тіла, це теж дуже важливо, навіть дорослі дітки, які потрапляють, вони цього часто не бачили. І це треба показати. Ненав’язливо, спокійно, без всякого примусу, але це треба показать, що так є і це норма”.
Але головне завдання патронату — це реабілітація дітей, говорить жінка.
“Спочатку їх заспокоїти. Розслабити, дати їм вибалакатися. Це дуже важливо, бо в тих умовах, в яких вони часто перебувають, як би нам не було сумно про це думать, але таке є – діти в тих умовах зазнають і фізичного насилля, морального насилля, і, як не прискорбно, сексуального насилля. Є всі види насилля, і економічне, в тому числі, відбувається в цих сім’ях”, — поділилася пані Антоніна.
Після небезпеки голоду, холоду, необлаштованого побуту, насилля, головна задача патронатної сім’ї – дати дитині почуття безпеки, розповідає пані Антоніна.
“Зараз головне, щоб дитина заспокоїлася і почувала себе в безпеці. Часто ставлять питання люди: “А чого їх не заставляєте щось робити?” Я ж їх не в батраки собі беру. Все, що треба мені зробить, я зроблю і сама. Чим я тоді буду краще від тієї сім’ї, якщо я буду заставлять їх робить? Я сама це зроблю. Мені треба, щоб вони це бачили, що людина працює, і їм так треба, своїм прикладом їм показую, що це треба робить”, — ділиться патронатна вихователька.
Так само непомітно в дітей з’являється розуміння моральних цінностей, каже жінка:
“Ще не сплять, ще тільки полягали. І один із хлопчиків гукає мене і каже: “Дякую вам” – “За що?” – “За теплу і чисту постіль і за смачну вечерю”. Це дитина 2 клас. Я в таких випадках ледве стримую сльози. Прийшло йому через три-чотири місяці, і після того він став казати і за столом “Спасибі”. Отак він сам собі вирішив ввечері сказать. До них колись приходе розуміння, що за щось їм треба і подякувати”.
Строк перебування у патронатній сім’ї – від 3 до 6 місяців, в умовах воєнного стану може бути і до кінця війни, залежно від обставин. За цей час діти намагаються поповнити дефіцит любові, якої їм дуже не вистачало в попередньому житті, розповідає пані Антоніна.
“Ми йдемо просто чи на прогулянку, чи в лікарню я їх веду, в мене ж тільки дві руки, а їх четверо, і вони б’ються за мої руки, щоб же їм схопитися. Розумієте, в дітей який дефіцит цього? Їм треба когось обійняти. Вийдемо сюди гуляти до двору, я сіла на лавочку, думаю: “Хоч хвилинку посиджу”, руки склала. Ні, вони вже одне на шиї, одне на колінах, одне під рукою”, — поділилась Антоніна.
Патронатні вихователі не обирають, кого брати, їм привозять дітей, яких потрібно влаштувати. А коли їх забирають, то всі хочуть залишитися, каже пані Антоніна:
“Коли вже машина під двором і ми прощаємося, то, звичайно, дітям важко. Вони ж звикають і важкувато йдуть, але потім звикають до нових умов”.
Діти ніколи не повертаються до вихователя, це заборонено законом, каже пані Антоніна. Якщо біологічні батьки не готові прийняти дитину додому, то її влаштовують у прийомну сім’ю, або в дитячий будинок сімейного типу, або в інтернат. Як правило, діти залишаються на території своєї громади і потім підтримують стосунки зі своїм вихователем.
“Вони мені телефонують. Влітку, буває, понабігають, сядуть у бєсєдку і пісні співають. Вони між собою знайомляться. Я про них знаю все”, — розповіла Антоніна Гайдук.
Антоніна Гайдук стала патронатним вихователем у 2018 році. В той час вона, колишній педагог, якраз шукала роботу з дітьми. Після перевірки житлових умов, медогляду, отримання згоди членів сім’ї пройшла відповідне навчання. Наразі жінці допомагають чоловік та доросла донька, яка теж пройшла навчання. Антоніна Гайдук – одна з найдосвідченіших патронатних виховательок Сумщини, розповів начальник обласної служби у справах дітей Юрій Каліновський.
“У неї, у її родині дуже складні випадки прийому патронатних дітей. Там була в нас дитина неповнолітня, вагітна, і вона народжувала в цій патронатній сім’ї дитину, і патронатна вихователька доглядала і дитину, яка стала мамою, і новонароджену дитину. Сім’я дуже поважна, дуже шанована і професійно виконує функції патронатного вихователя”, — зазначив Юрій Каліновський, начальник служби у справах дітей Сумської облдержадміністрації.
За інформацією Юрія Каліновського, у Сумській області близько 2 тисяч дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Більшість з них влаштовані у системі сімейних форм виховання: в сім’ях опікунів, у дитячих будинках сімейного типу, прийомних сім’ях тощо. Патронатні сім’ї виконують функцію оперативного влаштування дитини. Патронатні сім’ї – це можливість для дітей не потрапити в інтернати, які на сьогодні не відповідають інтересам дитини, каже Юрій Каліновський. Для цього потрібні патронатні родини в кожній громаді, тоді як на Сумщині їх тільки 9.
“Нам потрібна патронатна сім’я у кожній громаді Сумської області. 51 громада – і наш план максимум – це 51 патронатна сім’я у кожній громаді, аби дитина, яка осиротіла в громаді, залишилася в громаді, в патронатній сім’ї, до подолання складних життєвих обставин”, — повідомив посадовець.
Як розповів Юрій Каліновський, патронатні вихователі та їх помічники отримують зарплату, також виплачується допомога на кожну дитину. Наразі майже в усіх громадах Сумської області є вакансії патронатного вихователя.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ