«Мадам», «посадовице» і “переможемо всіх”: у Степанівці місцеві розбірки вже схожі на спектакль

У Степанівській громаді черговий виток місцевих розбірок вийшов у публічну площину. Начальниця відділу культури, молоді та спорту Степанівської селищної ради Світлана Родя опублікувала емоційний допис, у якому заявила про цькування, тиск і спроби змусити її звільнитися.

За словами посадовиці, навколо її імені нібито штучно розганяють конфлікт.

«Останнім часом навколо мого імені в Степанівській громаді штучно створюється брудний хайп. Ті, хто уважно стежить за ситуацією, чудово бачать, що проти мене розгорнуто справжнє системне цькування (мобінг). Це триває з першого дня моєї роботи», — написала Родя.

Вона стверджує, що після скарг і походів до поліції опоненти перейшли до провокацій, образ і публічного тиску. Окремо Родя згадала коментарі Галини Макушенко від 2 травня під публікацією Наталії Міщенко, а також події 6 травня, коли, за її версією, група людей прийшла нібито «просити за Гладкого», але насправді — заради хайпу.

«6 травня ситуація дійшла до критичної точки, коли група осіб прийшла нібито “просити за гладкого”, а насправді — заради чергового хайпу. Мене навмисно й цілеспрямовано доводили до емоційного зриву. І той невербальний жест, який зараз так активно обговорюють на “зловісному записі”, був адресований виключно у відповідь на черговий нахабний ультиматум з боку галини макушенко та порушення моїх особистих кордонів», — заявила посадовиця.

Вибачатися перед опонентами Родя не збирається. Каже, що свої пояснення вже надала керівництву, а надалі готова спілкуватися лише в офіційному та правовому полі.

«Я не виправдовую свої емоції, бо я жива людина, а не робот. Але я чітко заявляю: вибачатися перед маніпуляторами, провокаторами та тими, хто місяцями поливав мене брудом, я не збираюся», — написала вона.

Не обійшлося і без майже театральних деталей. Родя розповіла, що дорогою з Будинку культури чула на свою адресу вигуки «Ей! Ти! мадам!» від особи, яка колись була селищною головою, а також «Ей! Ти, посадовице!» від ще однієї місцевої «праведниці».

У підсумку історія дедалі більше нагадує не нормальну дискусію про роботу громади, а затяжний місцевий спектакль: одні ходять зі скаргами й ультиматумами, інші відповідають емоційними постами, згадками про Господа та гаслами «переможемо всіх». А жителям громади, вочевидь, хотілося б менше сцен і більше спокійної роботи без публічних вистав.