«Це наші останні жнива»: війна знищує фермерство на прикордонні Сумщини
Замість пшениці й соняшнику сотні гектарів родючих українських чорноземів на прикордонні Сумщини «засіяні» мінами та снарядами, а обабіч доріг причаїлися не птахи, а дрони-ждуни. Саме в таких реаліях доводиться виживати й працювати аграріям області.
«Це – наші останні жнива, – з сумом говорить Леонід Калюжний, директор фермерського господарства «Урожай». – Працівників знайти неможливо, навіть за хорошу зарплату: усі відмовляються через безпекову ситуацію. Люди просто бояться за своє життя…»
Міни, дрони та знищена база: реалії роботи за 10 км від кордону
До 2022 року фермерське господарство Калюжних обробляло 50 гектарів власної землі і ще до 500 га орендованої та переданої в суборенду. Вирощували сонях, сою, кукурудзу та озиму пшеницю. Не припинили роботу й з початком повномасштабного вторгнення – засівали поля, збирали врожай.
Втім, з кожним роком робити це було все складніше, адже землі господарства розташовані у Сумському районі, за 10-20 км від російського кордону, тож безпекова ситуація тільки погіршувалася, а кількість обстрілів збільшувалась.
«Мінування, дистанційне мінування, артобстріли, шахеди, дрони-ждуни, FPV-дрони…», – розповідає Леонід про реалії життя й роботи біля кордону з росією.
Попри все аграрії продовжували працювати, навіть коли у квітні 2025 року внаслідок російських артилерійських ударів була практично знищена база господарства. Ту ніч чоловік згадує як одну з найжахливіших: втратили дуже багато техніки, згоріла продукція. Працівники почали роз’їжджатися хто куди по різних куточках України.
І навіть після цього фермери не припиняли діяльності, щоправда, кількість посівної площі довелося суттєво скоротити. Цьогоріч у господарстві засіяли лише 50 га власної землі і 100 га орендованої. Техніку, що вціліла після російських ударів, перемістили до сусідньої громади.
«Наш бізнес не цікавий нікому»
Леонід – з тих людей, хто любить землю, хоче і вміє на ній працювати. Фермерство є вкрай важливою частиною агросектору Сумщини, адже фермер сплачує податки до місцевого бюджету, створює робочі місця і забезпечує область продуктами харчування. Натомість, опинившись у складних умовах, місцевий виробник сподівається на підтримку держави. Але чи отримує він її?
Аграрії скаржаться, що пільг на оренду державної землі для фермерів, які були змушені залишити свої території через війну, немає. Так само, як і кредитування та пільгових програм для тих, хто залишається працювати на прикордонні.
«Для нас, прикордонних фермерів, закриті будь-які програми на усіх напрямках, адже ми перебуваємо в зоні підвищеної небезпеки. Наш бізнес не цікавий нікому», — говорить Леонід.
Чоловік зазначає, що минулого року фермерському господарству погодили виплату компенсації за землю на території бойових дій, однак обіцяних грошей він так і не дочекався.
Цьогоріч ситуація додатково ускладнилася через проблеми з логістикою та портами, з яких, власне, й вивозилося українське збіжжя, а також через зростання цін на дизельне пальне. За словами фермера, дизпаливо подорожчало майже втричі, водночас ціна на ранньозернові культури стала майже втричі нижчою, ніж торік.
Масштаб катастрофи: мінус 20% посівних площ і сотні пошкоджених підприємств
Історія господарства «Урожай» — лише один із прикладів того, з чим сьогодні стикаються аграрії прикордонної Сумщини. Те, що ситуація є надзвичайно складною, підтверджують і в Департаменті агропромислового розвитку Сумської облдержадміністрації.
Через небезпечні умови роботи на прикордонних територіях та забруднення земель вибухівкою посівна площа в області зменшилася на 20% (а це 244 тис.га) порівняно з мирним часом. Найбільше постраждали 19 громад у 20-кілометровій смузі від кордону з рф: там частково, а в деяких і повністю не обробляються сільськогосподарські угіддя.
У 2026 році на Сумщині сталося 43 випадки пошкодження сільськогосподарських підприємств: внаслідок російської агресії втрачається майно, будівлі, техніка, знищується продукція, вирощена аграріями, гинуть тварини. Загалом же від початку повномасштабного вторгнення, за даними Департаменту АПР, зафіксовано 298 пошкоджень у 166 аграрних підприємствах області.
І найстрашніше – це загибель людей: з лютого 2022 року через російські удари по агропідприємствах Сумщини загинуло 18 працівників, ще близько пів сотні – травмовані.
Релокація або закриття: як агросектор намагається зберегти людей і бізнес
Через неймовірні складнощі, а подекуди й неможливість повноцінно працювати в таких умовах керівники фермерських господарств та агрофірм переміщують свій бізнес на більш безпечні території, намагаючись таким чином врятувати його. За інформацією Департаменту АПР, 311 аграрних підприємств були вимушені релокуватися в інші райони Сумщини та за межі області. Ще 14 – взагалі припинили діяльність.
За сухими цифрами статистики – не лише підприємства та активи, а й люди, які попри втрати продовжують вірити в те, що колись зможуть повернутися додому, щоб відроджувати зранену, але таку рідну землю. Ця мрія допомагає триматися і Леоніду Калюжному, і ще сотням фермерів прикордоння:
«Ми віримо, що все це – тимчасово, і ми скоро повернемось… Надія ніколи не вмирає».
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ - там ми даємо оперативну інформацію