На Сумщині у єдиному пункті пропуску біля кордону з Росією працює пункт допомоги
Щодня від 60 до 90 українців звертаються по допомогу до волонтерів “Атмосфери”. Це ті українці, хто вирішив перетнути кордон у єдиному пункті пропуску на кордоні з Росією, який нині діє на Сумщині. Тут можна безоплатно поїсти, за потреби переночувати та отримати подальшу юридичну допомогу.
У пункті допомоги “Атмосфера” зустрічають тих українців, які вирішили повернутися до України з окупованих Росією територій чи був примусово вивезений звідти.
Переселенка Яна розповіла: “Ми їдемо з Донецької області, сусіди з Луганська, вже рік в окупації. Ми, виходить, двічі потрапили, ми жили в одному селі – його забрали ці уроди, ми звідти виїхали, а 24 – знову. А тепер їдемо в Одесу, сподіваюсь туди не дійдуть. Кор.: – А в Одесі у вас є хтось? – Ні. (плаче, – прим. ред.)”.
Яна розказала – з їхнього села евакуаційних коридорів не було, вони одразу з початком повномасштабної війни опинились в окупації. Нині виїжджають, аби старша дитина могла вступити до українського вишу. Аби виїхати, треба пройти перевірку спецслужб з російської сторони. “Телеграм, зараз багато цих каналів – допомагають, розповідають, як чистити телефони, що говорити, що хочуть почути. Бо чесно сказати, вони питають – як ви ставитесь до окупації? Для нас же окупанти вони? Це в мозку не вкладається. Чий Крим? Як ви ставитесь до СВО? Оце все, треба відповідати так, що хочуть чути вони. Кор.: – А довго була фільтрація? – Ні, в цей раз, між іншим, ні. Перевірили усі сумки, повністю діставали все. Телефон подивились, але не “трамбували”. Не можу сказати, що прямо там, нормально”, – розказала жінка.
“Ми приїхали, привезли продуктів, ще частина продуктів доїжджає в іншій машині довозять. Через нас багато іде дітей, і наші партнери дали нам цікавий предмет для дітей – це рюкзак з різними штучками: серветки, розмальовка, термос. Ми даємо такий сюрприз дітям. Допомагають всі, ми вдячні кожному, кожний дає по трішки, але допомога є”, – розповів волонтер з ГО “Плурітон” Віталій.
Одна з відвідувачок пункту допомоги розповіла — їде побачити онуків. “Кор.: – А скажіть скільки людей проходило? – Багато, багато, 90 десь. В основному літні жінки. Чоловіків поменше, звичайно. От я, наприклад, хочу поїхати до сина, онуків не бачила. Кор.: – А в яке місто поїдете? – В Київ, а за машину з того боку домовлялись – так-так, сарафанне радіо ж, знаєте. Я з Луганської області, місто Старобільськ, у нас прифронтовий район. Кор.: – А ви просто відвідати і поїдете назад, чи залишатиметесь в Україні? – Ну як сказати дім там же. Дім все ж таки там, може побуду та поїду.”
Галина з 2014 року проживала на Полтавщині. Перед початком повномасштабного вторгнення поїхала провідати рідних у Луганськ, там і залишилась більш ніж на рік. “Для мене був шок, звичайно, коли це все почалося. Я весь час їздила через Харків, коли Харків почали бомбити, по словах розказали. Я телевізор принципово не дивилась російські новини, ну а в інтернеті для мене був шок. Я навіть виїхати не могла нічим. От зараз тільки їду, там у мене будинок, собака, сусіди там півтора року. Я вам скажу там теж є різні люди, принаймні я знаю дві сім’ї, які чекають визволення, чекають Україну”, – розповіла Галина.
Волонтери з людьми залишаються у пункті допомоги цілодобово. Той, хто не встиг пройти перевірку українськими спецслужбами до комендантської години, може тут переночувати.
“Тут у нас така кімната, ми її називаємо дитяча, але вона більш така сімейна, тому що тут і дітки можуть розташуватись, і розкладний манеж. В принципі діти є тут кожного дня, різного віку. Тому вони розкладають, малювати можуть. І вони трохи відходять від стресу після дороги важкої. У нас бувають люди на інвалідних візочках. Був чоловік, який оцю відстань декілька кілометрів по жахливій дорозі, ще й був дощ, і він просто їхав сам на візочку. Не було ніяких можливостей, дружина зідзвонювалась зі мною, ще заздалегідь, але ми не знайшли, хто міг би його довезти. Люди просто взяли його речі, а їхав вже він сам”, – розповіла волонтерка Катерина Арісой.
Пройти пішки люди, які повертаються в Україну, мають близько двох кілометрів – від російської Колотилівки до українського пункту пропуску. Цей коридор діє тільки в один бік. “Був дідусь, який просто по дорозі йшов, впав і він повз всю ніч, і це ще холодно було, він залишався там на тій дорозі. Він розпалив багаття із власних речей, і тих речей, які там люди залишають на тій дорозі. Тому тут люди проходять найскладніший шлях, але це не зупиняє їх для того, щоб повернутися в Україну”, – розказала волонтерка Катерина Арісой.
Катерина волонтерила у Бахмуті з 2014 року. Коли довелося звідти виїхати, переїхала до Дніпра і звідти з гуманітарними місіями їздили до рідного міста. Говорить, про цей коридор на Сумщині дізнались, коли двоє їхніх колег, під час евакуації людей з Лисичанську, потрапили у полон. Через сім місяців вони повертались саме через Сумщину. “Це зайняло в них два дні і всі ці два дні ми знаходились саме в цій точці. Ми побачили що відбувається, що йде багато людей, яких саме людей, тобто вразливі верстви населення”, – додала волонтерка.
За день через пункт допомоги проходить від 60 до 90 людей, розповідають волонтери. Працюють цілодобово. “Прийняти людей, дати їм гарячого, погодувати, побалакати, можемо поняньчити дітей, поки мами їдять. Бували в нас випадки були, що передінсультний стан. Ми викликали швидку, приїздила швидка, все нормально закінчилось. Всілякі їдуть — одні вірять, що буде перемога. Інші думають, що України немає. І бачать прапор наш і плачуть, і землю б цілували б, казали”, – розповіла волонтерка Валентина.
Люди, перебуваючи у інформаційному вакуумі, розповідає волонтер організації “Плурітон” Віталій, сплачують перевізникам в рази більші суми, не знаючи, що з Краснопілля можна доїхати і рейсовим транспортом.
20 тисяч російських рублів або 10 тисяч гривень цього разу українці сплатили аби їх з боку Росії довезли до пункту пропуску Колотилівка, а з українського боку доправили до Києва.
“Коли вони в Росії платять гроші, вони не знають, хто буде зустрічати з боку України. Російські перевізники, які домовляються якимось чином з українськими, що вони їх тут будуть зустрічати і довозити по всім містам України за великі кошти. Але ми тут знаходимось щодня і бачимо, що вони не завжди є порядними людьми часто цих людей залишають. Пів групи можуть забрати, а якщо перевірка затягується, можуть залишити декількох людей просто на вулиці і поїхати”, – розповів волонтер.
За потреби, говорить Віталій, можуть організувати і підвезення у необхідне людині місто – безоплатно. “Ми радимо не переплачувати, не платити великі суми грошей, за те, що їх доставлять, тому що зі сторони України є наш пункт. Ми забезпечимо транспортом, є волонтерські організації, які також допомагають, тут ходить громадський транспорт, тут є можливість сісти на поїзд. Є можливість сісти на маршрутку, це буде в рази дешевше”, – розповів чоловік.
Звернутися за допомогою до волонтерів можна за номером 068 997 00 00.
” тут нічого боятись, вас тут зустрінуть, у вас все пройде добре. Ми надаємо допомогу не тільки на цьому пункті, а й всебічну допомогу та підтримку після того, як люди покидають наш пункт. Тобто, до нас можна звертатися за допомогою в пошуку житла, роботи, якихось юридичних моментів, оформлення документів. До того ж ми реєструємо людей на виплату грошової допомоги”, – розповіла Катерина Арісой.
З 15 липня почав працювати евакуаційний потяг “Суми — Київ”. Він курсує щодня — з Сум відправлятиметься о 6:47 і прибуватиме до Києва об 11:41. Про це повідомили в Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ