На Сумщині загинув прикордонник із Дніпропетровщини
Життя 27-річного старшого солдата Євгенія Сієнка обірвалося 1 червня 2025 року під час виконання бойового завдання на одному з напрямків ведення активних бойових дій на Сумщині.
Народився Євгеній Сієнко 9 березня 1998 року в місті Новомосковськ Дніпропетровської області. Молодий, сильний, світлий – таким його пам’ятатимуть рідні, друзі, побратими.
Його життєвий шлях був простим і чесним. У дитинстві та юності Євгеній навчався в різних школах: спершу в Олексіївській школі Харківської області, далі у Верхньоланнівській, що на Полтавщині, потім у школі №103 міста Дніпро, і завершив шкільну освіту в місті Новомосковськ. Він змалку прагнув здобути знання, працювати своїми руками, бути корисним для суспільства.
Після школи Євгеній обрав фах зварювальника. Навчався спершу у вищому навчальному закладі міста Дніпро, а потім закінчив професійно-технічне училище №50 у місті Карлівка Полтавської області, де у 2016 році отримав диплом за обраною спеціальністю. Був майстром своєї справи — сумлінним, відповідальним, уважним до деталей.
Окрім праці, Євгеній мав ще одну пристрасть – спорт. Він завжди підтримував добру фізичну форму, захоплювався активним способом життя, був енергійним і життєрадісним. Його любили за доброту, щирість, прямоту. У нього було багато друзів, яким він завжди був опорою.
Особливе місце в його серці займала Даша – наречена, яку він безмежно кохав. Вони мріяли про спільне майбутнє, будували плани на життя. Та, на жаль, війна обірвала ці мрії… Вони не встигли одружитися.
Коли прийшла велика війна, Євгеній не залишився осторонь. З перших днів повномасштабного вторгнення росії в Україну він з гідністю став до лав захисників України, обравши шлях військовослужбовця Державної прикордонної служби України.
Розпочав службу в Луганському прикордонному загоні, а з початку 2023 року перевівся до Сумського прикордонного загону. Служив з честю, мужньо стояв на варті кордонів нашої держави, прикриваючи собою рідну землю та її народ.
Старший солдат Євгеній Сієнко загинув як герой, залишивши у серцях рідних невимовний біль і вічну гордість.
У нього залишилась мати Олена Володимирівна, яка з болем і тривогою щодня чекала його повернення… Залишилась сестра Аня, яку він безмежно любив і завжди оберігав. Залишились друзі, побратими, які сумують за ним, як за найріднішою людиною.
Євгенію, ти віддав своє життя за нас, за наше завтра. Твоя жертва – не даремна. Твоя пам’ять житиме в кожному нашому кроці, у кожному вільному дні, у кожному мирному ранку.
5 червня загиблого захисника поховали у селі Верхня Ланна, що на Полтавщині.
Керівництво ДПСУ та особовий склад 5 прикордонного загону висловлюють щирі співчуття рідним та близьким загиблого Героя.
Вічна пам’ять, вічна слава!
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ