На війні загинули захисники із Шостки Анатолій Стегнієнко та Євген Скубач
4 жовтня Шосткинщина прощатиметься зі своїми земляками, захисниками Батьківщини.
Панахида розпочнеться о 10.00 у церкві Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ (вул. Соборна 1-А, Садовий мікрорайон). Початок траурної церемонії – об 11.00 біля кінотеатру «Родина» (вул. Садовий бульвар, 13), повідомили в мерії Шостки.
Стегнієнко Анатолій Васильович народився 15 листопада 1971 року в селі Клишки Шосткинського району. Був єдиною дитиною у сім’ї. Після закінчення Клишківської середньої школи та проходження строкової служби Анатолій працював у рідному селі на сільськогосподарському підприємстві трактористом.
Одружився у 2000 році, через деякий час доля подарувала родині донечку Марину. За словами рідних, Анатолій був спокійною та довірливою людиною, намагався ніколи не ображати інших, допомагати. Понад усе в житті він любив доньку і прагнув порадувати її – жоден похід до магазину не обходився без подарунку. Іншим захопленням були спортивні вправи, віджимання та підняття гир приносили чоловіку задоволення. Анатолій Васильович добре розумівся на техніці, мав власний скутер і мотоблок. Життя в селі пов’язане з нелегкою працею на землі та безліччю щоденних справ. Але за будь-яких обставин чоловік знаходив час подзвонити доньці та передати «привіт» маленькому онуку… який вже ніколи не побачить дідуся. Анатолій був призваний до лав Збройних сил України в червні цього року
27 вересня стрілець Анатолій Стегнієнко героїчно загинув в бою за Батьківщину, її свободу та незалежність. Вічна шана сину Шосткинщини! Доземний уклін родині Героя та щирі співчуття від жителів всієї громади.
Скубач Євген Олександрович народився 7 лютого 1992 року в Шостці, був молодшим братом у родині. Навчався в школі № 5, після закінчення якої здобув кваліфікацію механіка у Шосткинському технікумі. Все своє життя Євген працював на місцевих підприємствах слюсарем-ремонтником.
Рідні згадують його як спокійну, добру та надзвичайно роботящу людину. Він не боявся ніякої роботи і вмів дуже багато, від слюсарства, зварювальних та токарних робіт до виготовлення рідкісних сувенірів з металу. Євген встигав все: дбайливо доглядати за племінними кролями (які родина придбала за його ініціативи) та за невеликою пасікою, виготовляти для рідних і друзів сільськогосподарський інвентар, допомагати на роботі колегам за кількома напрямками. Одного разу для коханої дівчини підготував особливий подарунок – вишукану троянду з металу, зроблену власними руками
Не дивно, що людина таких різнобічних вмінь та доброго характеру користувалася високою повагою друзів, знайомих і колег. Червень цього року став для родини Скубач знаковим – Євгена було призвано на захист Батьківщини
Після проходження військового навчання у Франції чоловік виконував обов’язки стрільця-снайпера на передовій, в Донецькій області. 29 вересня Євген Олександрович прийняв останній бій. Загинув під час мінометного обстрілу позицій ЗСУ.
Світла пам’ять нашому Герою, людині високої честі та великого таланту!
Щирі співчуття рідним і всім, хто знав Євгена.
Читайте нас також в ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ