Поки на голови летять дрони, у Лебедині шукають рабів: мерія раптово почала рятувати населення від “трафікінгу”
Якщо ви думали, що головна проблема Лебединської громади сьогодні — це щоденні загрози російських атак та виживання в умовах війни, ви глибоко помилялися. Місцева влада б’є на сполох: виявляється, містян треба терміново рятувати від… міжнародної торгівлі людьми.
На своїх офіційних ресурсах чиновники Лебединської міської ради раптово опублікували величезний, бюрократично досконалий «Алгоритм встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми». Там усе максимально серйозно: заповнення заяв із перекладачами, реєстрація у спеціальних журналах Мінсоцполітики зразка 2012 року, співбесіди, триденні терміни очікувань та комісії.
І це при тому, що в Україні подібні інциденти не фіксуються масово навіть на національному рівні. Якби на Сумщині дійсно викрили хоча б один реальний факт сучасної работоргівлі, усі місцеві ЗМІ смакували б цю кримінальну сенсацію не один тиждень. Але тиша. Тож виникає логічне запитання: або лебединські можновладці володіють якоюсь надсекретною інформацією про підпільні невільничі ринки десь між місцевими селами, або просто імітують бурхливу діяльність, аби відволікти народ від реальних проблем.
Старожили, звісно, можуть згадати один специфічний епізод ще задовго до повномасштабної війни. Тоді місцевого безхатька просто поселили в сараї, і він працював за їжу (ні телефона, ні компʼютера з інтернетом у нього, щоб він мав змогу побачити та прочитати таке повідомлення, – не було). Але, погодьтеся, на транснаціональний картель і “трафікінг” це якось не тягне — ніхто нікого в контейнерах через океан не продавав.
Натомість, замість копіпасту нафталінових інструкцій про те, як іноземцю отримати довідку про статус раба, містянам було б набагато доцільніше почитати інший алгоритм. Наприклад: що робити і куди бігти, коли по твоєму будинку прилетів ворожий безпілотник.
Таких випадків у Лебедині та сусідніх громадах сьогодні, на жаль, кратно більше, ніж міфічних жертв торгівлі людьми, про яких тут ніхто ніколи не чув. Але навіщо писати про наболіле і дійсно життєво необхідне, коли можна так мужньо та з розмахом боротися з фантомами?
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ – там ми даємо оперативну інформацію