Шостка попрощалася з воїном, який повернувся додому «на щиті»
Владислав Грошко боронив небо, закриваючи його від ворожих ракет, захищаючи мирних українців. Життя нашого земляка обірвалося 26 грудня – через 10 днів після того, як він відзначив своє 45-річчя.
Народився Владислав Грошко 16 грудня 1978 року у Шостці – був єдиною дитиною у родині. Навчався у школі №12 – захоплювався моделюванням військової техніки, займався волейболом.
У 1998 році Владислав був призваний на строкову службу, військовий вишкіл проходив у складі ПВО у Криму, на горі Кастель. За час служби виявив себе відповідальною та дисциплінованою людиною, демобілізувався у званні сержанта.
Після армії чоловік повернувся до рідного міста, почав працювати на місцевому хімічному виробництві. За сумлінну роботу неодноразово отримував почесні грамоти, користувався високим авторитетом серед колег. У вільний від роботи час захоплювався рибалкою. «Владислав був спокійним і врівноваженим чоловіком. Завжди намагався всі свої проблеми вирішувати самостійно і не просити про допомогу. В той же час він ніколи не відмовляв іншим у їх проханнях, допомагав друзям і знайомим», – згадує мама Захисника Лариса Олексіївна. Відповідальний, надійний, щедрий – саме таким назавжди запам’ятався Владислав Грошко оточуючим. Він любив і цінував маму, намагаючись в усьому допомогти їй на городі та по господарству. У будь-якій справи він «доходив до суті», працював якісно та старанно. Будучи доброю та співчутливою людиною, він обожнював домашніх тварин і завжди піклувався про своїх улюбленців.
Після військового навчання у Полтаві виконував обов’язки радіотелеграфіста ракетно-артилерійського дивізіону. Він боронив небо, закриваючи його від ворожих ракет, захищаючи мирних українців. Під час короткого спілкування з матір’ю мріяв, як повернеться до рідної домівки, обійме родичів, погладить своїх «чотирилапих друзів» – котів і собаку… 16 грудня чоловік відзначив свій 45-річний ювілей, а через 10 днів його не стало.
Старанний учень, відповідальний колега, вірний друг – таким залишиться Владислав Грошко у пам’яті тих, хто його знав, з ким було пов’язане його юнацьке та доросле життя. “Колектив нашого підприємства щиро співчуває Ларисі Олексіївні, усім близьким та рідним Владислава, його друзям. Мені пощастило кілька років пропрацювати з ним. Він був надійним, досвідченим працівником. Будь-хто міг звернутися до нього за порадою. Ми запам’ятаємо його як чуйну, гарну людину, надійного друга”, – сказав колега Владислава Грошка, майстер зміни одного з підприємств Шостки Андрій Лаптєв.
Заупокійну літургію за загиблим воїном прочитав настоятель Церкви Покрови Пресвятої Богородиці ПЦУ отець Сергій.
Він закликав присутніх здобувати Царство Боже, живучи на землі. А саме – перебувати з Богом у серці та молитися за душі тих, хто віддав своє життя за волю України.
«Живим коридором», ставши на коліна провели в останню путь Владислава Грошка учасники жалобної церемонії.
Читайте нас також у ТЕЛЕГРАМ
Читайте нас також в ІНСТАГРАМ