“Тема війни домінує”: як працюють телерадіомовники Сумщини в умовах війни?
16 листопада в Україні відзначають День працівників радіо, телебачення та зв’язку. Як працюють телерадіомовники Сумщині в умовах війни, чи достатня щільність покриття українським мовленням території області, яка ситуація з мовленням на прикордонні та який контент виробляють місцеві мовники. Про це в ефірі УР-Суми розповіла Лариса Якубенко, представниця Національної ради з питань телебачення і радіомовлення в Сумській області.
16 листопада ми відзначаємо День працівників радіо, телебачення та зв’язку. Чому саме цього дня відзначається це свято?
Є така дуже хороша, цікава історія. У 1924 році у Харкові вийшла перша радіопрограма, яку слухали 70 аматорів, радіоаматорів. І технік, який підключав цю програму, за звичкою тричі сказав: “Алло, алло, алло, – говорить радіо”. І саме ця дата закарбувалася у пам’яті, і потім, вже після набуття Незалежності України, Укртелерадіокомпанія вийшла з ініціативою до керівництва держави започаткувати саме 16 листопада День українського радіо. Був виданий указ президента, і свято стало називатися День працівників радіо, телебачення і зв’язку. Святкують його сьогодні не тільки ті, хто працюють на радіостанціях, але й на телевізійних каналах, а також оператори мобільного зв’язку і інтернет-провайдери.
Яка ситуація на Сумщині саме із радіомовленням?
На Сумщині маємо 34 радіомовники, компанії, які ведуть мовлення на 62 частотах. Найбільшу мережу сьогодні має Суспільний мовник, 21 частоту. На Сумщині він сьогодні флагман, лідер радіомовлення. І показники високі, стосовно рейтингів, саме у Суспільного радіомовника. Але ми маємо також сьогодні і дві військові радіостанції. Що мене дуже тішить, в нас ще декілька років тому зайшла Армія FM, вона працює на трьох частотах. І от, буквально нещодавно, відбувся конкурс на вільну частоту у місті Білопіллі, і цю частоту вибороло Радіо Піхота. Це громадська організація “Культурний десант” і вони позиціонують себе як радіо від військових, радіо про військових і радіо для військових. Весь ефір 24 години там буде присвячений саме темі військових і багато буде музичного пісенного матеріалу, бо засновник цього радіо ГО “Культурний десант”, а вони ставлять в ефір, в ротацію багато пісень створених саме військовими.
Ще вони заявили, що планують розбудувати мережу радіо Піхота на всій лінії боєзіткнення, у всіх прифронтових областях, тобто починаючи з Чернігівщини і до Одеської області. І це дуже добре, що вони почали саме з Сумщини, тобто у нас вони з’являться перші. І, до речі, така теж цифра у нас хороша. У нас сьогодні 20% частот, це саме частоти у прикордонних прифронтових громадах, на яких ведеться мовлення радіо. І не можу не згадати, що навіть Суспільний мовник під час повномасштабного вторгнення розбудував мовлення на декількох частотах, які знаходяться саме на прикордонні. Це і Нова Слобода, це і Парахонь, це і Краснопілля, і Миропілля. Саме під час вже повномасштабного вторгнення у 2022 році вдалося це зробити, і вони тримають це радіо там на прикордонні. Там дуже важко працювати з точки зору безпеки, бо обстріли КАБи, “шахеди”, атаки на інформаційну інфраструктуру. От, наприклад, наша Білопільська вежа багатостраждальна. Вона найбільше обстрілюється, атакується, тому що знаходиться дуже близько до кордону. Також атакуються вежі, які розташовані у прифронтових регіонах, прифронтових селищах: Краснопіллі, Хуторі-Міхайлівському, атаки йдуть постійно, але дякуючи фахівцям нашого технічного центру Харківської філії КРРТ, мовлення намагаються відновити якомога швидше, щоб наші прикордонні громади, прифронтові громади не залишалися без українського радіо і телебачення.
Збільшено потужність передавача для міста Суми, саме Українського радіо, змінилася хвиля і це впливає на ситуацію тільки позитивно.
Так, це тільки в плюс іде, тому що збільшення потужності передавача автоматично ж веде за собою збільшення території, покриття радіосигналом. І, до речі, це не тільки Суспільний мовник збільшив потужність, ще у 23-му році на замовлення Національної ради, державне підприємство УДЦР прорахувало для нашої області дуже швидко, де можна збільшити потужності теле- і радіопередавачів. Виявилося, що можна збільшити потужність на 50% передавачів. І Національна рада звернулася до всіх, хто працює на цих радіостанціях, радіоканалах з пропозицією таки ж збільшити потужність. У нас на сьогодні декілька компаній працюють не тільки в Сумах, а й в інших містах зі збільшеною потужністю передавачів.
Ще є практика у Національної Ради, яка дуже корисна для прикордонних, прифронтових областей, не тільки для Сумщини, взагалі для всіх. Це видача дозволів на тимчасове мовлення на вільних радіочастотах. От, наприклад, є вільні радіочастоти, але під час війни туди не йдуть люди, бо, ну, під час війни важко заробляти гроші. Багато з тих частот комерційно непривабливі, бо дуже близько розташовані до кордону. І немає грошей сплатити ліцензійний збір, а він інколи може досягати і 70 000, і більше навіть, в залежності від міста і потужності передавача. То Національна Рада видає такі дозволи на тимчасове мовлення терміном на один рік і це безкоштовно. Цією можливістю скористалися на сьоодні у нас в області чотири мовника. Це насамперед також Суспільний мовник. А мовлять вони на дев’яти вільних радіочастотах. І кожен рік продовжують цей дозвіл. І це також великий плюс. І от Армія FM саме так працює. Декілька комерційних компаній працюють. Для нашої області така практика тільки допомагає протидіяти ворожому мовленню.
Яка щільність покриття на Сумщині?
Так, на жаль, вона неоднорідна. Це пов’язано з тим, що всі передавачі встановлюються і прив’язані до веж, які є на території області. Тобто у нас чотири вежі: Шостка, Білопілля, Суми, Тростянець. Додалися у 2023, 2024 році вежі у Краснопіллі і Хуторі-Михайлівському. Тому найбільша кількість радіопрограм і відповідно щільність саме у Сумському районі, тому що у нас на вежі встановлено 21 передавач, тобто йде 21 радіопрограма.
Далі йде Шостка з Шосткинським районом, бо там є і Шостка, і Хутір-Михайлівський, Конотоп і найменша кількість у нас у Ромнах, всього чотири радіопрограми, чотири частоти. Але Роменський район може приймати декілька програм з Сумської вежі. І частина Роменського району, яка межує з Полтавщиною, Синівська громада, Хмелівська громада, Липово-Долинська, вони приймають програми з Полтавщини, Українського радіо. Але от я вважаю, що для Роменського району, який сам великий, по-перше, по-друге, там навіть до війни була велика щільність населення.
Зараз Роменський район приймає дуже багато внутрішньо переміщених осіб. І там дуже багато зараз людей. То я вважаю, що чотири частоти саме на місто Ромни, цього не достатньо. В Національній Раді є вільна ще одна частота на Ромни, але от, на жаль, конкурс не відбувся. Я сподіваюся, що туди зайде якась радіостанція по тимчасовому дозволу.
У яких громадах все ще існують свої радіостанції?
Існують, на щастя, хоча мене дуже засмутило, що ще до війни ми втратили дві радіостанції місцеві, які розбудовувалися саме за проєктом Національної Ради “Радіо громад”. Втратили ми в Глухові, в Лебедині, там досі ці частоти вільні, на жаль. І вже під час війни, на початку 2024 року, у нас анулювали ліцензії: сумська радіостанція “Діва Радіо” – одна з найстаріших наших радіостанцій і Білопілля теж анулювало ліцензію радіо “Вир”.
Але 10 в нас всього радіостанцій місцевих, і з них ті, що були розбудовані в рамках проєкту “Радіо громад”, працюють у Шостці: дві радіостанції: приватна і комунальна. Працює в Тростянці комунальна компанія, в Охтирці і міськрайонна радіостудія Ромен. Ну, а загалом у нас 10 місцевих радіостанцій. І, до речі, дві з них теж працюють по тимчасовим дозволам на збільшення потужності передавача. Тримаються.
Як здійснюється протидія російському мовленню?
Насамперед, протидія російському мовленню відбувається завдяки збільшенню наших радіостанцій, які працюють на нашій території.
Другий момент – це встановлення спеціальних систем телерадіомовлення. У 24-му році Кабінет Міністрів України виділив Держспецзв’язку з резервного фонду Держбюджету 152 млн грн саме на системи спеціального телерадіомовлення в прикордонних областях країни, в тому числі і Сумщині. І от в минулому році на Сумщині було встановлено та змонтовано декілька таких систем для блокування радіомовлення і для блокування телемовлення. Ну, в силу певних всім зрозумілих причин, ми не можемо докладно про це розповідати, де саме встановлені ці системи, але вони працюють. І їх дієвість ми бачимо під час наших моніторингів. І, як я вже сказала, тимчасові дозволи на вільні частоти, збільшення потужності передавачів, це також сприяє протидії російському мовленню.
Чи Національна Рада з питань телебачення та радіомовлення якось моніторить ситуацію у прикордонні щодо російського впливу?
Так-так, ми моніторимо, постійно це робимо і не тільки під час війни. Національна Рада робила весь час, аналізувала ці дані, систематизувала, збирала інформацією з усіх областей, зверталася до і РНБО, і до Кабінету Міністрів, в Офіс Президента. І тому оці всі прорахунки додаткових частот, встановлення цих систем блокування – це все якби ланцюжки, знаєте, такі які разом і протидіють. Тобто ця робота системна ведеться постійно і от під час війни до цієї роботи долучилися і навіть військові підрозділи. Це і сили спеціальних операцій, сили оборони України, підрозділи радіоелектронної розвідки, радіоелектронної боротьби, тут робота йде комплексна.
А яка ситуація щодо телебачення на прикордонні?
Ну, мовлення на прикордонні телебачення у нас відбувається знову ж з тих вишок, які ми маємо, але запустився новий мультиплекс МХ-7, це державний мультиплекс, він в метровому діапазоні і завдяки цьому, навіть при такій же потужності передавача, як в дециметровому діапазоні, мовлення в МХ-7 покриває більшу територію. Завдяки цьому віддалені наші громади можуть приймати сигнал цього телебачення. Єдине, там треба поміняти антену з дециметрової на метрову. Проблема в тому, що технологія цифрова DVB-T2 MPEG 4, отак вона да звучить, вона однакова, що в Україні, що в Білорусі, Росії, Польщі, Молдові, Румунії. І тому, якщо у людей є антена або пристрій, цифровий тюнер, то на цей цифровий тюнер, якщо населений пункт дуже близько до кордону з країною агресоркою, можна приймати і програми російського телебачення. Ми моніторили і знаємо, що приймаються програми з двох мультиплексів, тобто можуть прийматися 20 програм російського телебачення. Це недобре.
Заборонити це не можна?
А як? Стоїть тюнер в телевізорі і приймає сигнал. Ніхто не може прийти до людини в хату і конфіскувати той телевізор або ту антену. Але от саме тут допомагає блокування оцих спеціальних систем телерадіомовлення. І я думаю, що наші люди стільки пережили у нас на прикордонні, стільки горя принесла країна-сусідка, що навряд чи ті люди будуть зараз дивитися ці російські телеканали. Я не думаю, що сьогодні у людей є якась зацікавленість в російських телеканалах, бо ми знаємо, що відбувається у нас на кордоні.
Як війна на сьогодні це впливає на теле- та радіомовлення?
Дуже впливає. Тому що, якщо вимикається електропостачання, то компанія не може виходити в ефір, як телебачення, так і радіомовлення. Відповідно, люди не мають доступу до інформації. Тим більше, що саме наші місцеві мовники, вони 80% там своєї інформації спрямовують, а може навіть і більше. В деяких компаніях і 100%. Це саме програми на місцеву тематику, місцевий контент. І це дуже погана історія, але ще у 22-му, у 23-му третій році наші місцеві мовники стали займатися питанням забезпечення альтернативними джерелами живлення. І ми діяли в декількох векторах. Я зверталася до керівників місцевих громад, міських голів, щоб вони допомогли першочергово своїм комунальним телерадіокомпаніям і за можливості комерційним. І майже всі міські голови відгукнулися і дали генератори у тимчасове користування. Але компанії на цьому не зупинилися. За моєю рекомендацією, вони стали звертатися до громадських організацій за донорською допомогою. І в нас декілька компаній отримали цю допомогу і від громадської організації «Репортери без кордонів», і від Національної спілки журналістів України. Їх забезпечили: когось генераторами, когось Екофлоу, когось потужними павербанками, а у декількох компаній є і все разом. І на сьогодні у нас 80% радіомовників забезпечені альтернативними джерелами живлення. І я точно знаю, що голова Сумської ОВА Олег Григоров звертався також до очільників міст з тим, щоб вони допомогли вже забезпечити пальним генератори, які встановлені на радіостанціях для того, щоб не було у нас перерви у мовленні, бо блекаут у Шостці, причому не тільки блекаут по світлу, а не було газу і води, треба було якось інформувати людей, то тут дуже відіграли свою велику роль саме дві місцеві компанії – телерадіокомпанія “Телекомсервіс” і телерадіокомпанія “Акцент”, які завдяки альтернативним джерелам живлення все ж таки виходили в ефір, хай не 24 години, з перервами, але все ж таки виходили, інформували, надавали людям дуже важливу інформацію, де встановлені пункти незламності, де можна поїсти, де розгорнуті польові кухні, де в якій лікарні можна прийти з дитиною і отримати гарячу їжу. І в цьому їх роль була дуже-дуже важливою.
Пані Ларисо, який контент наразі виробляють наші мовники? Що змінилося?
За нашим моніторингом телекомпаній, який ми здійснили у другому півріччі цього року, кількість контенту на тему війни у наших телевізійних мовників сягає сьогодні 70%. У першому півріччі була менша навіть трошки цифра, а зараз 70%. Найменше 41% найбільше 70%, тобто в такому діапазоні. Тобто левова частка контенту сьогодні присвячена саме темі війни, обороні, внутрішньо переміщеним особам, евакуації, допомоги ветеранам, їх родинам, на жаль, похованням наших героїв, які повернулися до нас на Сумщину, на Щиті.
Дослідження громадських організацій показують, що центр країни, захід країни, в них більш різноманітний контент. Тема війни не домінує, а у нас на сьогодні в ефірі телевізійних мовників домінує.
Попри евакуацію дітей, жінок, медійниць, в інші регіони або взагалі за кордон, все ж таки ми втратили поки два радіо і я сподіваюся, що оце поки на цій цифрі і залишиться. І перестали в нас, на жаль, працювати дві телекомпанії, але одна з цих компаній, вона не втратила ліцензію, а отримала дозвіл Національної Ради на тимчасове припинення мовлення у зв’язку з тим, що наше місто Суми увійшло в зону можливих бойових дій. І компанії все ж таки перелаштували свій робочий графік, свої механізми, свої підходи, більше пішли у соціальні мережі, сайти. Тобто, вони намагаються задіяти всі платформи, які тільки є, для інформування своїх слухачів і глядачів. І це дуже добре, що компанії знайшли нові можливості в інших нішах, а не тільки от суто радіоефір і телеефір. І я вважаю, що це хороша теж така історія для наших місцевих медійників.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ
Підписуйтесь на нас в ІНСТАГРАМ