У Бурині попрощалися із захисником Валерієм Коваленком, тіло якого повернули під час репатріації
Цьогорічний спекотливий липень для Буринської громади став ще одним скорботним місяцем від часу початку Великої війни. Сотні буринців, жителів Буринщини «коридорами пошани» проводжають до місць вічного спочинку своїх вірних синів. Тих, хто віддав свої життя у 2025 році і тих, для кого дорога до рідного дому тривала понад довгий рік…
13 липня 2024 року поблизу населеного пункту Урожайне Волноваського району Донецької області віддав своє життя ВАЛЕРІЙ ІВАНОВИЧ КОВАЛЕНКО.
Під час однієї із репатріацій, коли до України повернули тіла полеглих Захисників, серед інших повернувся воїн із Бурині, котрого увесь цей час вважали безвісти зниклим.
Стрільця кулеметного відділення, солдата Валерія Коваленка вчора, 26 липня 2025 року, вийшли проводжати до місця вічного спочинку сотні небайдужих буринців.
Щоразу дорослі усе частіше беруть приєднуватися до «коридору пошану» дітей. З цього розпочинається патріотизм, любов до рідної землі, свободу якої виборюють Захисники і Захисниці, віддаючи найдорожче – життя.
Секретар Буринської міської ради Володимир ПИСАНИЙ у траурній промові на Алеї Героїв саме про це і говорив:
– Дорогі українці! Ми завжди повинні пам’ятати, якою ціною дається на те, щоб стояти на цій землі, якою ціною дається воля, незалежність, свобода. Тож не забуваймо наших Героїв, пам’ятаємо їх. Слава Валерію! Слава Україні!
Чин відспівування воїна Валерія Коваленка здійснив настоятель Храму святих мучениць Віри, Надії, Любові та матері їх Софії отець ДИМИТРІЙ, побратим Анатолій ВАРАВА передав родині прапор України, під яким Захисник востаннє у земному бутті прощався із містом.
Із військовими почестями Валерія Коваленка поховали на Алеї Героїв військового сектора міського кладовища.
Прощатися із батьком приїхали усі п’ятеро дітей…