«Почуйте материнський крик», – такими словами мама полоненого ямпільчанина Станіслава Боранова Валентина звернулась до уповноваженого з прав людини Дмитра Любинця. «Мого сина, українця і патріота, вже восьмий рік утримують як цивільного заручника. Вісім років я живу тільки надією: обійняти свою дитину живою».

Цю історію журналісти «На межі» розповідало ще до повномасштабного вторгнення в 2021 році, тоді Станіслав перебував у полоні вже три з половиною роки.

«Коли почалась війна він пішов захищати Україну, безпосередньо був у гарячих точках. В 2016 році він повернувся, став на облік в Центрі зайнятості, але періодично кудись від’їжджав, як я тоді думала, на роботу в Київ. Їздив то на десять днів, то на два тижні. Говорив лише: «мамо, я на роботу», але не розповідав куди. Лише було помітно, що постійно чекав дзвінка, а коли йому телефонували – відходив подалі від нас, щоб ми не почули його розмови. 18 серпня мали святкувати день народження сина Станіслава Платона, але напередодні поступив дзвінок… Стас зібрався і поїхав. Відтоді зателефонував лише один раз і то не зі свого номеру, це було 31 серпня. Тоді він привітав мене і сина, а потім зник. Ми його дуже довго шукали, не знали що і робити. Дружина написала заяву в поліцію, але і їх пошуки також нічого не дали», – розповіла тоді журналістам пані Валентина.

За словами жінки, родина дізналась про те, що Станіслав перебуває у російському полоні лише після одного з обмінів

«На зв’язок вийшов якийсь хлопець, який просив передати, що син знаходиться в Донецьку в колонії «Ізоляція» під іменем Божок Олександр Анатолійович. Він сказав, що треба ці дані передати в СБУ, щоб ті подали його на обмін полоненими. Ми знали про нього тільки зі слів очевидців – хлопців, з якими він сидів в «Ізоляції», а потім в 97-ій колонії. Вони розповідають, що після побоїв у нього болить голова, він втрачає зір, є проблеми зі шлунком. Годують їх там дуже погано, колишній полонений Валерій Соколов розповідав, що вони зі Стасом десь дістали насіння і, скопавши невелику грядку, посадили там огірки та інші овочі, щоб було щось їсти. Цинічно і те, що їх там заставляли доглядати за птицею та свинями, яких годували простроченими цукерками з місцевої фабрики, але їм, голодним, цю їжу, навіть прострочену, їсти забороняли».

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну 24 лютого 2022 року, про долю полоненого ямпільчанина нічого не відомо.