«Страшно неймовірно було». Дружина загиблого Миколи Олефіра — про життя без чоловіка та поїздки на цвинтар під дронами
Дорога до цвинтаря в Сумах, де похований прикордонник Микола Олефір, тепер пролягає під захисними сітками. Старший сержант загинув 5 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання в селі Кіндратівка на Сумщині. Його дружина Неллі, яка нині живе з дітьми на Полтавщині, приїжджає до Сум, щоб навідати могилу чоловіка.
«Спершу, коли починали літати FPV, посилювалася атака цього мікрорайону, люди дуже боялися. Я їжджу часто, але старалася рідше їздити. Страшно неймовірно було. Потім люди звикають до цього, знаходять можливості підлаштуватися під тривогу. Дітей намагаються не брати. Тут стало менше людей, ніж було. З цієї сторони летять дрони, за ними — перехоплювачі, стріляють, збивають, кілька разів я ховалася в укриття», — розповідає дружина загиблого.
Життя старшого сержанта Миколи Олефіра обірвалося 5 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання в селі Кіндратівка на Сумщині. Він був інспектором прикордонної служби 1 категорії, начальником групи інженерної розвідки.
«Цей рік був неймовірно важкий. Жити без чоловіка неймовірно. Намаєшся знайти сенс у кожному дні, інколи його не знаходиш. Але заради дітей борешся з думками щодня, сподіваєшся, що, можливо, там йому легше, спокійніше. Думаю, йому було б важко дуже бачити, що сталося з цим містом».
Неллі з дітьми зараз живе на Полтавщині, на батьківщині її чоловіка. Проте регулярно приїздить навідати могилу Миколи.
«Ми все робимо, щоб підримати пам’ять про Колю, бути гідними його пам’яті, сподіваюся, всі люди стали б такими заради пам’яті тих, хто лежить тут. Все заради дітей, все, що роблять військові, — заради дітей, заради майбутнього. Мені пощастило: у мене дуже гарна родина, моя і Колі, друзі. Заради цього теж треба жити».
Олена Шумило — хрещена сина Неллі і Миколи Михайлика. Хлопчику було два роки і три місяці, коли він залишився без батька.
«Перед війною ми познайомилися. Це для мене була щира, добра людина. Якщо чесно, в такому віці, як він був, я ще не зустрічала людей. Похресник ще маленький, йому 3 роки. Завжди спілкуюся, передаю йому вітання. Наразі телефоном, він любить мою доньку, вона його дуже любить».
Микола віддав за Батьківщину і за близьких найдорожче — своє життя, тому обов’язком його рідних і знайомих є вічна пам’ять і шана, говорить кума полеглого воїна Ольга Логоша.
«Коля був доброю, світлою людиною, любив свою родину, цінував друзів. Так склалося, що під час війни він вивіз родину, взяв до рук автомат і пішов захищати родину. Коли він отримав поранення і ми приїхали в лікарню, він був на такому позитиві».
Захиснику Миколі Олефіру надали звання «Почесний громадянин міста Суми». Також він нагороджений орденом «За мужність» 3-го ступеня.
Підписуйтесь на нас у ТЕЛЕГРАМ – там ми даємо оперативну інформацію